«Поліцай бояв ся мабуть рівноправности на сій преважній области людського знаня» Львівські журналісти критикували характерні недоліки громадської діяльності і традиційно скаржилися на стан доріг, а львівську поліцію неабияк дивувала присутність жінки за кермом автомобіля...

«День весняної цьвітки, уладжений Жіночим Кружком У. П. Т. імени Ганни Барвінок на будову дівочого інститута у Львові, приніс доходу 657 К 5 сот. Старшина Кружка складає на тім місци щиро-сердечну подяку всім жертводавцям і тим паням і панночкам, які зволили заняти ся збіркою, найпаче тим, які під Волоскою і Преображеньскою церквою стояли під градом дідівских проклонів і витрівали до кінця і не прослезили ся і не кинули свого оружя – скарбонки. Гроші зложено на книжочку Краєвого Союза кредитового ч. 4010...» («Руслан», с. 4).

«Стан львівських доріг і вулиць надалі залишається плачевним. Навіть ті вулиці, які зовсім недавно брукували або посипали щебенем, нині являють собою розпачливе видовище. На це є дві причини. По-перше, це поганий, низькоякісний матеріал, який у нас використовують, крихкий матеріал, який дуже швидко нищиться, а по-друге – це недостатня консервація. За посипаними щебенем дорогами ніхто не слідкує, їх залишають на волю випадку, і лише тоді, коли дорога вже серйозно понищена, думають про її ремонт. У той же час усюди міські служби регулярно слідкують за дорогами, в разі найдрібнішого ушкодження ремонтують це місце і приводять його до порядку, щоб не допустити значного занедбання... Бідою львівських доріг є і курява, хмари якої піднімаються після кількох днів хорошої погоди, і яка навіть після дрібного дощу знову перетворюється на болото. Одне слово: львівські дороги є жахливими і потребують ґрунтовної перебудови» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Відголоски. Нині ми маємо надзвичайно багато “звернень до народу”. І через це наслідки тих звернень є просто скандально мізерними. Хто зараз до цього “народу” не апелює? Збереться кілька людей, створять “Товариство”, і першим кроком, який здійснюють публічно, є “звернення до народу”, аби він допоміг, причому матеріально.

“Заклик до суспільства” – це прагнення зосередити увагу і суспільні пожертви на певній актуальній меті. Якщо цю громадську увагу атакувати що другий день, причому якомога більш крикливо і пафосно – то чутливість мусить зменшитися. Зловживання великими гаслами тягне за собою їх дискредитацію, настільки, що через певний час вони перестають діяти і викликати очікувані наслідки.

“Звернення до народу” є проханням про громадську субсидію, а право на субсидію має той, хто вже щось зробив, або гарантує, що зробить щось істотне. Насамперед людина мусить довести свої творчі здібності, мусить сама власними силами здійснити певну справу – а лише потім їй дозволено звертатися по допомогу громади.

Наші великі і творчі громадські організації повинні виступити проти цього всезагального “апелювання”, тому що з цього автори закликів збирають заледве кількасот корон, у той час, як збайдужіння громадської думки приносить творчим організаціям непоправну шкоду, паралізуючи їхню діяльність...» («Kurjer Lwowski południowy», s. 3).

«Женщина-шофер. В поліцийних протоколах записано самохід ч. 847 А, але не за се, що за скоро їхав, або пускав за собою дим, але за се, що кермувала ним... женщина. Поліцай бояв ся мабуть рівноправности на сій преважній области людського знаня» («Нове Слово», с. 5).

«Випадок у Колізеї”. Під час вистави у “Колізеї” в неділю ввечері молодий, 20-річний акробат, учасник трупи Маутовані впав так невдало, що втратив свідомість. Серед глядачів почався великий переполох, багато дам покинули залу. За куліси пройшов черговий лікар разом з комісаром поліції і з’ясував, що акробат не отримав важких травм, окрім нервового потрясіння, яке стало причиною втрати свідомості» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Кривава авантюра через келишок горілки. Робітник Павло Сірак, зустрівши позавчора на вулиці Краківській свого знайомого зарібника, Францішека Голодняка, забажав, щоб той оплатив йому келишок горілки. Коли Голодняк відмовив у цьому проханні, Сірак ударив його кулаком в обличчя, натомість Голодняк, схопивши шматок вугілля, вдарив Сірака по голові, завдавши йому серйозної рани.

Рятункова станція після поверхневого огляду відвезла пораненого Сірака до загального шпиталю, а Голодняка заарештувала поліція» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Утеча каналом. З карного заведеня у Львові втік недавно Ілько Дачишин, що походить з Домініканських Борок. Дачишин, який має 30 літ, відчинив підчас проходу на подвірю каналову крату і скочивши до каналу, втік ним до русла Полтви» («Нове Слово»,с. 5).

«Поліцейська хроніка. До крамниці м’ясника П. Пазера на вул. Городоцькій, 133 позавчора вночі вламалися зодії і вкрали 48 клгр. м’яса на суму 200 корон. Двох виконавців цієї крадіжки, Францішека Левандовського і Станіслава Лісса, раніше караних злодіїв, поліція вже заарештувала, натомість третій, такий собі Волошин, поки що переховується.

Вчора ввечері злодії вламалися до помешкання шинкаря Курцера на вул. Джерельній, 57, і вкрали різноманітні предмети зі срібла, вартістю понад 1000 кор.

На Вулецькій Дорозі [тепер – вул. Сахарова] вчора ввечері троє якихось типів напали на залізничного машиніста Романа Ліщинського і намагалися відібрати в нього золотий годинник і гаманець. Ліщинський, однак, змусив бандитів утікати після бійки. Нападники тільки вивихнули йому руку» («Gazeta Lwowska», s. 3).

Газета у форматі pdf