«...годування читача некритичним абсурдом означає зниження розумового рівня» У той час, як одні часописи лякали читачів жахіттями майбутньої війни, інші заперечували таку можливість і застерігали обивателів від довіри до легковажних пророкувань. Час покаже, хто був правий...

«Гурток гірників – слухачів Львівської політехніки. У Львівській політехніці існує гірничий курс, створений для того, щоб хоч частково задовольнити потребу створення Гірничої академії в краї і удоступнити навчання для тих, хто через різні причини не може дозволити собі виїзд за кордон. Однак під час гірничих студій у Політехніці досить відчутним є брак практичної освіти в цій професії. Через це правління Гуртка гірників звертається з проханням до пп. власників шахт, директорів, інженерів – до всіх, хто є піонерами гірничої промисловості в Галичині, щоб дали членам гуртка можливість практичного вдосконалення в цій галузі під час вакацій» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Відголоски. Є у нас певний тип преси, переважно ілюстрованої, яка проводить постійне споювання суспільства, а зокрема, своїх читачів. – У такій пресі регулярно “ділять” Австрію, нищать Росію, пророкують європейську війну, взагалі показують нашу бідну земну кулю в безнастанних політичних конвульсіях, яка купається в крові, вбивствах, різанині і тому подібних жахіттях.

Усе це пишуть у цій пресі всерйоз.

Одного дня Росія всерйоз “ділить” Австрію, іншого дня Австрія всерйоз готує похід на Київ. І так зміна репертуару відбувається щодня “всерйоз”, аби тільки читач щодня залишався схвильованим.

Людська вразливість досить швидко вичерпується, тому споювання мусить перейти на “крещендо”, кольори мають бути ще яскравішими, ще потворнішими, ще більше крові, ще більше жаху, тому що вчорашнє вже не діє, є заслабким.

З цією пресою відбувається те саме, що з кіноафішами, які з кожним кварталом мають бути все червонішими від крові.

Чи це є поширенням культури?

Ні, це є поширенням політичної бездумності, тому що годування читача некритичним абсурдом означає зниження розумового рівня і пропаганду глупоти» («Kurjer Lwowski południowy», s. 2).

«Жертви вербувальників до Пруссії. До тутешньої поліції вчора зголосилися четверо голодних робітників: Олександр Кміт з Буковини, Михайло Чорний з Зеленої, Іван Потіжняк з Задубівки і Миколай Стефишин з Чернова, які не знайшли роботи в Пруссії, з проханням вислати їх до місць проживання» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Арештованє в судовім будинку. Львівська поліция арештувала вчера академика Гриця Пирога, котрий стало перебував в коритари судового будинку і обрабляв сьвідків покликаних на розправу Бендасюка і тов. Виїздив по них також на дворець і загалом був знаменитим посередником між обжалованими і їх жінками з одного, а обороною і сьвідками з другого боку. Арештовано його за намовлюванє до фальшивих зізнань. – Вчера переслухала поліция жінку обж. попа Гудими, бо показало ся, що вона намовляла сьвідків до фальшивих зізнань» («Нове Слово», с. 5).

«З криміналу на судову салю. Студента Кенса, який вже відсидів 14-дневний арешт за побитє б. посла Глібовицького, випущено вчера на свободу. Від вчера сидить він знов в судовій сали і подає звіт з розправи до росийських часописий» («Нове Слово», с. 5).

«Львівский Геркуль. Не казка се, а правда. До реставрациї І. Ліхта, при ул. Ґродіцких 5. [тепер – вул. Друкарська] у Львові, прийшов вчера в підхмеленім стані якийсь Антін Дуткевич і почав ся авантурувати, розбив велику машинку до чаю, вирвав руру з печі, кинув ся на піч, а не дізнавши від неї ніякого опору, повалив єї на землю. Очевидно, що по таких справді геркулівских працях дала єму поліция заслужений відпочинок в своїх арештах» («Руслан», с. 3).

«Зловленє вломника. В мешканю купця Баруха Бореля під ч. 35 при ул. Боімів [тепер – вул. Староєврейська] придержано вчера о год. пів до 7 вечером злодія, котрий розбив вертгаймівський замок, а другі двері відчинив витрихом і став пакувати річи. Мешканці дому злодія зловили і віддали в руки поліциї. Він подав, що називає ся Михайло Тамовський, але пізнано в нім нотованого злодія, вломника, що був під поліцийним дозором, Михайла Олеська. Олесько заявив, що в мешканю Бореля знайшов ся цілком припадково, сам не знає як» («Нове Слово», с. 5).

«Навмисне пошкодження фортепіано. На вчорашньому концерті Хору техніків прикру сенсацію викликав розладнаний “Стейнвей”. Сьогодні зранку п. Бернард Полонецький, власник складу фортепіано, виявив на місці у присутності секретаря Музичного товариства радника Фонтани, що фортепіано перед концертом пошкодив невідомий зловмисник. З’ясування справи довірили поліції» («Kurjer Lwowski», s. 3).

Газета у форматі pdf