28 березня 1914 р.: Українське меценатство та плани оновлення візитної картки Львова Що гості Львова думають про міську ратушу? Сто років тому її стан і зовнішній вигляд нещадно критикували...

«Відновленє львівского ратуша. Одна з найпоганьших львівских будівель се безсумнівно ратуш. Хто приїзжає до Львова і оглядає сю стару “рудеру”, полупану, обболочену, засьмічену, сей набирає відповідного вражіня про маґістрацку господарку. Однак дехто рад би полишити сей символ галицких відносин на віки вічні.

Аж на вчерашнім засіданю львівского маґістрату піднесено ряд внесків в справі перебудови сего ратуша в тім напрямі, щоби відсьвіжити фасади, перебудувати вікна, вибудувати нову вінду (то, то!), виставити годинник з сьвітляними вказівками, перебудувати дах, порталь, уставити пульти в салі засідань, розширити сю салю і перебудувати ґалєриї, прибудувати четвертий поверх, а для зазначеня польского характеру міста прикрасити ратуш польскою “аттикою”.

На нашу думку ратуш в теперішнім своїм виді ще найкрасше зазначує жидівский характер Львова» («Руслан», с. 3).

«Національний музей дістав отсими днями дорогоцінний дар, портрет, мальований Тарасом Шевченком. У нас появив ся отже перший малюнок Тараса. Се портрет приятеля Шевченка, театрального артиста Щепкина, мальований в Нижнім Новгороді, де Шевченко по відзисканю волі, повертаючи до Петербурга довший час перебував і малював майже виключно портрети. Сей портрет дістав в 1865 році урядник асекурацийного товариства “Волґа” в Нижнім Новгороді Коснарський від одного Поляка як національну дорогоцінність. Від него перейшов портрет в руки д-ра Льва Павенцького, а від останного до Національного музея. Портрет уже висить на стіні і тим став ся приступний для всіх хто інтересує ся малярством або захоче прийти в безпосередну стичність з кистю Тараса Шевченка. Ів. Труш» («Діло», с. 5).

«Непринята до шпиталю. Наглою смертию померла вчера о год. 6 вечером 65-літна Елисавета Грабова в дорозі зі шпиталю, де її не хотіли приняти. Грабова занедужала на вул. Мурарській [тепер – вул. Єфремова], отже її принято до дому під ч. 32, де і померла, просячи перед тим о покликанє сьвященика. Одержавши останну потіху, віддала свойого духа» («Нове Слово», с. 5).

«Відлуння автомобільного наїзду. Дня 6 листопада мин. р. опівдні автомобіль п. Ю. Іваницького переїхав у Сихові селянина Павла Стецину. Стецина віддав Богові душу на місці. Слідство, яке вів суддя Батицький за участі експертів д-ра Ридиґєра і інж. Флор’янського, виявило відсутність вини з боку п. Іваницького, який тим часом уклав з опікою неповнолітніх сиріт добровільну угоду і забезпечив існування родини. Ухвалою від 27 ц. м. прокуратура підтвердила висновки слідства» («Gazeta Wieczorna», s. 4).

«Тяжкі часи. Купець Генрик Льотте, замешкалий при вул. Браєрівській ч. 7 [тепер – вул. Б. Лепкого] згубив брилянт з перстенем вартости 2000 корон» («Нове Слово», с. 5).

«Малі вламувачі. Затримано на гарячому 13-річного Юліана Юрика і 11-річного Станіслава Нуду, у той час, як вони вламувалися до помешкання на вул. Цибульній, 2 [тепер – вул. Стара]. У вламувачів знайдено гак для розбивання стін» («Gazeta Lwowska», s. 3).

Газета у форматі pdf