«...українське населенє Львова не допустить до такого наїзду ріжних комедиянтів на нашу землю» «Якщо завтра війна...». Львівські часописи стали приділяти увагу не лише вічним проблемам на зразок неприбраних вулиць, а й візитам російських «провокаторів» та новинам від парамілітарних організацій...

«Вправи українських січових стрільців. Вчера рано переходив перший раз вулицями Львова великий відділ українських стрільців (около 120 осіб), з яких деякі були умундуровані. Похід вийшов з “Повітової Січи” і опинив ся на Кайзервальді, де відбули ся вправи. В поході і вправах брали участь делєґати всіх “Січий” львівського повіта (22 особи), які є тепер на пожарничо-ґімнастичнім і стрілецькім курсі. Вечером відбула ся для них і для численно зібраних стрільців безплатна вистава патріотичної драми Грінченка “За батька”, яку відіграли аматори львівської “Січи” дуже добре і яка зробила на всіх велике вражінє. Перед і по виставі виголосив до присутних довшу палку промову п. Черепко і п. Р. Дашкевич. Курс кінчить ся нині вечером» («Нове Слово», с. 5).

«“Рускіє депутати” нагулявши ся у Львові мали поїхати ще вчера рано “в свояси”. На двірци зібрала ся громада львівских русофілів, щоби їх попращати. Посли до думи не появили ся однак на двірци і не відїхали. “Причина сего справді “истинно русская” пише “Gazeta Narodowa”. Вчера вечером тутешні вожди русофільства уладили для своїх росийских гостий прощальний бенкет в реставрациї Лясоцкого. Бенкет, в якім взяла участь також пані Митроцка, дуже гарна женщина, потягнув ся до пізної години, а алькоголь в ріжній формі плив потоками. Оголомшені ним росийскі гості і русофільскі господарі пішли потім ще до одної каварні, до другої, третої... Нічого дивного, що... заспали поїзд.

“Прикарпатская Русь” попращала їх помпатичною статию під наголовком “счастливаго пути”! в сій статі читаємо, що “русскій народъ прислалъ къ намъ своихъ представителей вестуновъ, вещающихъ намъ лично то, что въ нашихъ страданиияхъ и нашей законной борьбе мы не одни, что къ нашимъ воплямъ страдания (ах!), къ нашимъ редкимъ правда воскликамъ победы чутко прислушивается братское сердце родного намъ державнаго русскаго народа”. Славно! А привезли “немножко денежекъ”»? («Руслан», с. 2–3).

«Нові провокатори у Львові? Часописи доносять, що в гості до Бендасюка і тов. приїде ще з Росиї “депутат” Маклаков, “істінно-русскій діятель” Кашкаров і чорносотенний публіцист Репов. Проти таких “інспекций”, які певно не вийдуть на добре нашій державі, мусимо рішучо застеречи ся, а рівночасно можемо запевнити і московських провокаторів і наших галицьких ренегатів, що українське населенє Львова не допустить до такого наїзду ріжних комедиянтів на нашу землю, а порадить собі, як буде вважати за відповідне. Терпеливість наша має також свої межі...» («Нове Слово», с. 5).

«Морський слимак під Львовом. При копаню міських каналів у Львові найдено в глубині 5 метрів коло Кадетської вулиці [тепер – вул. Гвардійська] дуже добре удержаний оказ морського слимака (Voluta sp.), 2 метри довгий і 1 дм. широкий. Слимак лежав в кредовій опоці, на якій, як звісно, спочиває цілий Львів. Інж. Горват, який кермує каналовими роботами, подарував найденого слимака музеєви Дзєдушицьких» («Нове Слово», с. 5).

«Відголоски. Хочу промовити на захист вулиці Академічної у Львові [тепер – просп. Шевченка]. Вона перетворюється на найбільш оживлену і найвишуканішу вулицю у Львові. Це місце прогулянок добропорядних людей, які ходять не далі за готель Жоржа, після чого повертають до університету. Вулиця Академічна – це одне з місць у Львові, які мають впевнене майбутнє. За кілька років це буде діамантовою частиною міста Львова виразно аристократичного характеру, на що Львів звертає більшу увагу, ніж нам здається.

Ця вулиця Академічна, якою в неділю близько полудня снують десятки тисяч людей, є однією з найбільш занехаяних і брудних вулиць м. Львова.

Людський потік не може поміститися на надвузькому тротуарі, тому розливається вулицею – а вулиця після дощу брудна як ніч. Оскільки Львів’янин, який дбає про своє реноме, вважає можливим у неділю о пів на 1 після полудня проїхатися екіпажем на гумових шинах і викупати своїх ближніх у болоті – можна собі уявити, що робиться на Академічній в неділю в час теперішньої фінансової кризи.

З цією вулицею академічною щось необхідно зробити, тому що вона є недостатньо місткою навіть для звичайного повсякденного людського потоку. Щось потрібно зробити з тротуаром і карколомно укладеними плитами, з болотом та іншими її особливостями, тому що теперішній стан кривдить вулицю Академічну, її будинки і крамниці, і публіку, яка є в засадничо гіршому становищі, ніж публіка з вулиці Карла Людвіга [тепер – непарна сторона просп. Свободи]» («Kurjer Lwowski południowy», s. 2).

«Практична інтерпретація. До одного з львівських банківських домів заходить якийсь старший пан і сідає біля дверей. На запитання персоналу, чого він бажає, відповідає:

– Поки що нічого. Маю час...

За годину до того ж кантору заходить інший гість і просить лотерейні квитки. У цю ж хвилину пан, який чекав годину, зривається з місця, підходить до каси і просить такий самий квиток.

На запитання, чому він цілу годину чекав на купівлю, хитро відповів:

– Я мав час, а відомо, що кожен другий квиток – виграшний...» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Крадіжка у крамниці “Фоки”. Крайовий карний суд надіслав нам таке повідомлення: Згідно з відозвою гарнізонного суду у Львові там у слідчій в’язниці знаходиться Адам Станіслав Кіршінґер, рядовий 30 піхотного полку, який 25 січня 1914 між 6:30 і 7 год. вечора у цивільному одязі відкрив підготованим ключем вітрину крамниці фірми “Фока” на пл. Маріацькій [тепер – пл. Міцкевича] і забрати звідти кілька складаних ножів; подальшому його наміру забрати більше речей завадили перехожі, через що він утік. Іменем гарнізонного суду просять осіб, які були свідками цієї події, з’явитися в гарнізонному суді на вул. Замарстинівській, 9. Слухання ІІ відбудеться 30 березня 1914, о 9 год. ранку» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Поранений ножем. Мойсей і Маркус Куґлі, візники, вчора у полудень зайшли на подвір’я братів Каців на вул. Новій, 15 [тепер – вул. Новий Світ] і почали рубати сокирою колеса воза. Коли Каци намагалися перешкодити нищівним діям Куґлів, Мойсей Куґль ударив ножем у руку Мойсея Каца. М. Куґля, якого вже віддавна розшукує жандармерія, поміщено до поліцейської в’язниці» («Gazeta Poranna», s. 4).

«Грабіжницький напад. Позавчора о 3 год. після полудня до Андрія Палки, який ішов пл. Стрілецькою [тепер – пл. Данила Галицького], підійшов Юзеф Ґрудзький у товаристві іншого чоловіка і став вимагати, щоб той віддав йому всі гроші, які тільки має при собі. Коли Палка почав опір бажання бандита, той схопив його за горло і почав бити палицею по голові, в чому йому допомагав його спільник. На крик жертви нападу збіглися перехожі і звільнили його з рук бандитів. Ґрудзького вдалося схопити, а його товариш утік...» («Gazeta Poranna», s. 4).

Газета у форматі pdf