«Росийська суспільність починає по просту завойовувати собі via facti вмішуванє до галицьких справ» Про вшанування пам’яті художника Артура Ґроттґера, судовий процес над москвофілами і приїзд до Львова депутатів Державної думи, серед яких були російські націоналісти і священик Якубович.

 

«Посли державної думи на львівськім процесі о державну зраду. В суботу приїхало до Львова пять послів державної думи: сьвященик Митроцький (від Київщини) росийський націоналіст; сьвященик Якубович, правий (від Мінської ґубернії); сьвященик Рудич, росийський націоналіст (від Подільської ґубернії); селянин Макогон, октябрист (від Катеринославщини); член конституцийно демократичної партиї Лашкевич (від Харківщини). Вони були на розправі Бендасюка і товаришів, при чім росийські сьвященики демонстрацийно витали ся з Гудимою і Сандовичом. Ся поява росийських послів робить дивне вражінє і виглядає на демонстрацию. Як бачимо, слідами ґрафа Бобрінського починають іти инші Росияни. Росийська суспільність починає по просту завойовувати собі via facti вмішуванє до галицьких справ. Вчера гурток українських журналістів запросив на розмову посла Лашкевича, представника поступової росийської партії. Про сю розмову подамо докладнійші звістки, а тепер зазначимо одну інтересну заяву посла, а саме, що росийська поступова суспільність дуже заінтересована процесом “галицкихъ русскихъ і взагалі переслідуванями “русскаго народа” в Австриї”» («Діло», с. 5).

«Відсторонення професора гімназії у Львові. Читаємо в урядовій “Газеті Львівській”: “Велике обурення широких кіл викликав прикрий факт опублікованого кілька днів тому на шпальтах “Газети вечірньої” вірша під назвою “Отче наш”. У цьому вірші автор ужив слова Божої молитви для блюзнірських висловів проти Бога. Підписаний над віршем автор цих блюзнірств є професором однієї з львівських середніх шкіл (М.)”.

Довідуємося, що Крайова шкільна рада ухвалила відсторонення згаданого професора від виконання обов’язків і розпочала проти нього дисциплінарне слідство» («Kurjer Lwowski południowy», s. 4).

«Ґроттґерівський вечір. У залі міського казино вчора відбулася дуже симпатична вистава, організована стараннями “Гуртка польських міщанок”. Влаштовано вечір на честь Ґроттґера, творчість і життя якого були зв’язані зі Львовом численними вузлами. ЦЕ описав у своїй блискучій лекції відомий знавець Ґроттґера проф. Ян Болоз Антонєвич, який, дякуючи комітетові за організацію вечора, пояснив, у чому полягає безсмертя Ґроттґера, і чому дух його шедеврів живе і житиме, навіть якби коли-небудь знищився той тонкий картон, на якому митець тремтячою рукою малював свої картини... Настала найцікавіша частина вечора – живі картини Ґроттґера, проекту відомого митця п. Ст. Батовського. Їх було вісім, створених надзвичайно вдало і артистично. Після демонстрації кожної з картин зала вибухала оплесками на честь пань, які брали участь у показі, а також пп. Батовського і Флор’янського, які ретельно займалися створенням картин... Загалом слід відзначити велику старанність творців костюмів і аксесуарів, а також досконалий підбір ґроттґерівських типажів, які дуже нагадували картини художника. Винахідливості п. Батовського допомагала жертовність пань, які не шкодували коштів для того, щоб вечір вийшов якнайбільш вдалим. За це їм належить щире визнання» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Переляканий уланський кінь поранив у суботу на вул. Личаківській Катерину Яроцьку; її доставлено до шпиталю» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Лінч у Львові. Вчера рано прийшов до дому при вул. Байзера ч. 4 шевський челядник Микола Сандулко. Він запукав до дверий мешкаючого там майстра Гаразди, а запримітивши, що нема нікого дома, вийшов. Присутність Сандулка запримітили Самуїл і Мендель Маєр, які уважали його за злодія. З сеї причини побігли за ним на вулицю, придержали його і добре набили. Покривджений Сандулко покликав поліциянта і казав арештувати Маєрів, котрих потягне до відвічальности за сю пробу лінчу» («Нове Слово», с. 5).

«Нужда. Поліция відставила до арештів краєвого карного суду Кароліну Павликову, около 30-літну зарібницю без занятя за се, що вона пробувала підкинути дитину. Кароліну Павликову приловив поліцийний жовнір в хвили, коли зложивши під костелом Петра і Павла на Личакові свою 3-літну дитину, хотіла віддалити ся. Арештована зізнала на поліциї, що приїхала до Львова з Олеська, щоби віддати двоє своїх дітий до шпиталю. В шпиталю принято до ліченя старшу її дитину, а молодшої лікарі не приняли. Павликова заперечує, що хотіла дитину покинути; вона зробила се тому, бо терпіла страшну нужду і була без занятя. Поліция відступила справу судови» («Нове Слово», с. 5).

«Таємничий револьверовий замах. Робітники Франц Мальковський і Мєчислав Кольман, ідучи вчера вечером Монастирською вулицею, запримітили якогось чоловіка, що йшов за ними крок в крок у певній віддалі. На розі Сінявської вулиці сховав ся сей мущина в брамі, а коли Маньковський і Кольман відійшли кількадесять кроків, впав нагло револьверовий стріл і поцілив Маньковського в коліно лівої ноги. Чоловік сей опісля втік. Ані Маньковський, ані Кольман не вміють описати напасника і не подають ніяких подробиць, по яких можна би його пізнати» («Нове Слово», с. 5).

Газета у форматі pdf