«...зробити доступним для мешканців Львова пречудове замкове узгір’я, а нині – занедбаний завулок» Яким чином сто років тому хотіли облагородити околиці Високого замку, і чому у відвідувачів молочарні на вулиці Міцкевича виникало бажання плюватися?

 

«Львівський бульвар (Проект алеї навколо Високого замку). Часописи повідомили, що ґміна розпочала земляні роботи з будівництва алеї, яка повинна оточити Високий замок. Свого часу вже писали про плани цього будівництва, яке повинно перетворити гидкий, брудний завулок біля Високого замку на доступну і приємну частину міста. Однак, щоб ці відомості не були надто короткими, зараз їх варто доповнити порцією автентичної інформації.

“Алея” – це назва запроектованої широкої дороги біля основи Високого замку. Хоча терен, через який дорога має проходити, є гористим і підходить для прогулянок, для цієї дороги передбачено назву Корсо.

Нова дорога має багатопланове значення. Перш за все проектант ставив за мету відкрити і зробити доступним для мешканців Львова пречудове замкове узгір’я, а нині – занедбаний завулок. Ми не можемо скаржитися на брак місць для прогулянок. Але немає міста, яке б витримало, щоб на відстані 5 хвилин ходу від Ринку, в самому серці міста, де підносяться догори справді чудові узгір’я, місце, наче створене для прекрасних скверів, садів і насаджень, залишалось би недоступним завулком.

По-друге, це очищення ІІІ дільниці, яке полягає в тому, що вулиці: Сєнявська [тепер – вул. Ужгородська], Смерекова, Татарська, Горіхова [тепер не існує; знаходилася на місці кварталу між вул. Караїмською, Богдана Хмельницького і Опришківською], Купільна [тепер – частина вул. Опришківської], завдяки створенню Корсо отримають виїзди і стануть комунікаційними вулицями, а завдяки цьому зміниться вигляд цієї найгіршої на сьогодні частини столиці краю.

По-третє, це зменшення великого руху вулицею Жовківською [тепер – вул. Богдана Хмельницького] завдяки безпосередньому сполученню її горішньої частини з Ринком, що зменшить відстань на півтора км...

Проектована алея матиме ширину 25 м – отже, ширину, якої не має жодна з вулиць Львова. Вона буде призначена для великого руху, автомобільного, кінної їзди і т. д.

Згаданий проект передбачає впорядкування і перебудову: вулиці Кляшторної [тепер – частина вул. Замкової між вул. Кривоноса і Ужгородською] від німецької гімназії, вздовж нинішньої вулиці Замкової, дороги Кісєльки [тепер – частина вул. Опришківської] і з’єднання між початком вул. Театинської [тепер – вул. Кривоноса] і Сєнявської, які таким чином утворюють замкнене коло...

Найважливішою річчю є факт, що є робітник, який прагне роботи! Мабуть, ґміна більше ніколи не знайде кращої нагоди втілити в життя корисну і гарну справу, як тепер, коли є стільки робочих рук і коли уряд готовий до певних витрат. Потрібна лише добра воля і розуміння того, що патріотизм полягає в дії.

Будівництво вже розпочалося, були найрізноманітніші погляди, які неодноразово зіграли роль у ратуші, не зіпсували думки й ідеї проекту, а через це – і самої справи» («Gazeta Wieczorna», s. 2).

«Кіно-Лев виставляє з нинішним днем драму: “Серед ночи і тревоги” (з житя картяра). Вчерашного дня відбула ся перша вистава сей драми виключно для дневникарів і запрошених гостий, яка викликала незвичайне вражінє. Зображена тут доля картяра, що зсуває ся з ступеня на ступень та єго скривдженої родини, яка совісною працею удержує ся на відповідній висоті. Картини проймаючі грозою міняють ся з ідилічними образами любови, краси, великодушности та витискають видцям слези з очий. Можемо сьміло поручити сю виставу старшим і молодежи» («Руслан», с. 3).

«Україньске педаґоґічне Товариство у Львові обходить Шевченкове сьвято в двох напрямах: у видавничім та просьвітно-орґанізацийнім. Товариство видало “Малий Кобзар” з короткою біоґрафією поета, призначений для дітий, та книжку п. з. “Тарас Шевченко – житєпись і діяльність”, призначену для шкільної молодіжи. Крім того, видало 4 сценічні твори для вистав з нагоди Тарасових сьвят, що впоряджати ме шкільна молодіж... Крім того Товариство подбає, щоби в усіх єго школах та бурсах відсьвятковано тарасові роковини якнайвеличавійше. Також численні кружки У. П. Т., які повстають в сім ювілейнім році, приймають імя Тараса Шевченка» («Руслан», с. 3).

«Дуже відповідна напись. Пишуть нам з міста: Вчера зайшов я случайно до однієї з львівських молочарень при вул. Міцкевича ч. 22 [тепер – вул. Листопадового чину] (фірма Т. Л-скої). На стіні другої комнати побачив я досить великий портрет Т. Костюшка, намальований рукою якогось дуже невправного аматора так, що вже на перший погляд робить ся людині неприємно. Властителька здаєть ся проте знає, бо безпосередно під тим самим образом помістила горячий апель: “Uprasza się nie pluć na podłogę!” [Просимо не плювати на підлогу!”]. Дійсно – ся потрібна напись поміщена в дуже відповіднім місци. – С. Б.» («Нове Слово», с. 5).

«Ударений конем. На пл. Краківській [тепер –пл. Ярослава Осмомисла] кінь перелякався і вдарив свого візника Ш. Шапіро, який упав на брук і розбив голову. Пораненому допомогла рятункова служба і відвезла його до загального шпиталю» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Печаливий син. Кельнер Шпрехер Мориц нагадав собі вчера, що перед кількома тижнями вийшла його мати Рухля, умово недужа, замешкала при вул. Замарстинівській і досі не вернула. Трохи за пізно!» («Нове Слово», с. 5).

Газета у форматі pdf