Студентський страйк, шкідництво звільненого сторожа, прощання з Істориком У Львові прощалися з Францішеком Яворським – журналістом та істориком, який за своє недовге життя встиг чимало. Деякі його книги, в першу чергу «Про сірий Львів», і зараз знаходять вдячних читачів...

«Францішек Яворський. Вчора перестало битися одне з найбільш шляхетних сердець, які були серед львівської журналістської братії, полетіла в далекі світи кришталева голубина душа. Після довгого протистояння з невиліковною хворобою легенів помер Францішек Яворський, довголітній співредактор “Кур’єра Львівського”, архіваріус міста Львова і закоханий у минуле цього міста історик, автор великої низки досконалих історично-літературних праць, присвячених справам і людям давнього Львова.

Св. пам. Францішек Яворський народився 1873 року в Городку Ягеллонському, після закінчення гімназії вступив на правничий факультет Львівського університету і вже як студент почав працювати в редакції “Кур’єра Львівського”. – Закінчивши навчання, почав працювати у львівському маґістраті, і після короткої практики перейшов до міського архіву, де знайшов відповідний для своїх здібностей обшар роботи. – Після реорганізації цього архіву отримав посаду архіваріуса.

З журналістикою, однак, він не розлучався ні на хвилину. “Кур’єр Львівський”, на шпальтах якого св. пам. Яворський провадив публіцистичну роботу, постійно друкував його статті і фейлетони, часом злободенні, часом – зокрема останніми роками – історичні...

У колі своїх численних знайомих св. пам. Францішек Яворський користувався щирою, непідробною симпатією, тому що це була не тільки невтомна людина з видатними здібностями, але й людина дуже чуйна, товариська, надзвичайно, просто винятково скромна. Вище середнього зросту, сутулий, з обличчям з характерним рум’янцем, обрамленим передчасною сивиною, попри важку хворобу завжди усміхнений і безтурботно веселий, він завойовував симпатію самою лише зовнішністю.

Честь його добрій пам’яті» («Gazeta Poranna», s. 2–3).

«Студенти Академії ветеринарийної у Львові зібрані на вічу дня 18. с. м. зазначують своє прихильне становище до домагань товаришів у Відни і солідаризують ся з їх рішенями проти безоглядних заряджень правительства, як також проти репресий поліцийних орґанів. Для заманіфестованя своєї солідарности з товаришами у Відни ухвалили одноголосно однодневний страйк в нинішнім дни» («Діло», с. 5).

«Переїханє. Яків Кліґер з Кляпарова переїхав вчера на вул. Городецькій купчиху Шайндлю Роґа і потовк її сильно обі ноги. Поготівлє ратункового товариства уділило переїханій першої помочи, опісля віддано її домашній опіці» («Нове Слово», с. 5).

«Месть прогнаного сторожа. Бувший дозорець дому під ч. 11 при вулиці Берка [тепер – вул. Балабана], Іван Троян, з мести за видаленє його зі служби прийшов вчера вечером і поперетинав елєкричні дзвінки. Одначе при сій маніпуляциї зловив його новий дозорець і віддав в руки поліциї. Поліция віддала його до слідчих арештів, звідки буде виданий карному судови» («Нове Слово», с. 5).

«В похід. Якісь злодії, добре поінформовані про ситуацію у столярній майстерні Менкеса на вул. Джерельній, 27, проникли туди минулої ночі і вкрали слюсарські інструменти вартістю 60 корон» («Gazeta Poranna», s. 3).

«Але ж паркана не буде. П. М. Том, власник парового млина на вул. Янівській [тепер – вул. Шевченка], повідомив поліцію, що вже довший час невідомі зловмисники забирають по шматку паркана, який відділяє його нерухомість від гори Вісньовського.

Збитки вже перевищили 300 корон» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«Дублянські паничі стріляють! Траґічна подія, про яку ми донесли вчера коротко, виясняєть ся. Ось один з студентів дублянської академії М., вертаючи в ночи зі Львова хлопською фірою в товаристві другого студента С., в хвили, коли якийсь чоловік став бічи за фірою, вистрілив до нього два рази з револьвера. Панич виправдуєть ся сим, що він думав, що має до діла з рабунковим нападом, які в сій околици є доволі часті. Оден стріл влучив нещасного сторожа, який був Русином, так нещасливо, що він впав трупом на місци. Нещасний сторож уважав на направлюваний міст і се переплатив своїм житєм. Студент М. доніс про се сейчас місцевому постерункови жандармериї» («Нове Слово», с. 5).

Газета у форматі pdf