«...охоронювати переселенців перед прикрими наслідками нерозважного переселеня» Про новини паспортного режиму в Австро-Угорщині, галицьких москвофілів і не менш галицьких сіоністів...

«Заведенє пашпортів в Австриї. Міністерство внутрішніх справ оснувало при дирекциї поліциї у Відни централю контролі переселенчого руху і установило контрольні органи, які після приписів закона будуть домагати ся від кождого чужинця вилєґітимованя і виказаня, які він має середники на своє удержанє. Задачию сеї власти буде не лише здержувати утікачів перед війсковою службою, але також охоронювати переселенців перед прикрими наслідками нерозважного переселеня» («Нове Слово», с. 4).

«Сіоністи вчора організували у Львові збори, на яких обговорювали колонізаційну роботу в Палестині і констатували постійне зростання еміграції євреїв з Галичини і Європи до Палестини. Дискутували про вибори, які наближаються, було запропоновано думку співпраці з поляками. Порушили також питання публікації сіоністського видання польською мовою» («Kurjer Lwowski», s. 3).

«Ще оден “батюшка”. З під Львова пишуть нам: В пятницю перевела жандармерия ревізию у Дмитра Качора в Борщовичах. Шукано мабудь переписки Качора з єго сином Миколою, який перед двома роками поїхав до Росиї і “студиює” тепер в православній духовній семінариї. Сей Микола Качор є вихованцем бурси “Ставропигійского Інститута” і по чотирох ґімназийних клясах пішов був до Василиян до Крехова. Колиж прогнано єго звідтам за неморальне поведенє, поїхав він до Львова, ту одержав гроші і поручаючий лист і поїхав “учити ся” на православного місионара» («Руслан», с. 3).

«Пукла водопроводова рура. Вчера в полудне пукла рура в вул. Боімів [тепер – вул. Староєврейська] побіч реальности ч. 7. Вода, що вибухла з рури, підмулила брук так, що він запав ся на просторі кількох метрів. Повідомлена телєфонічно управа міських водопроводів вислала сейчас поготівлє, яке небавком замкнуло засуви так, що вода не зробила більшої шкоди» («Нове Слово», с. 4).

«Винахідливий шахрай. До майстерні фірми Стоклос і Усцєнський на вул. Скарбківській [тепер – вул. Лесі Українки] прийшов якийсь молодий чоловік, представився Січинським, монтером за фахом, і повідомив, що для кав’ярні “Музеум” потрібні значні монтерські роботи, і він за винагороду готовий виконати їх від імені фірми. Пан Усцєнський погодився на цю пропозицію, а Січинський у той час попросив інструменти, необхідні для роботи, і хлопця в помічники. П. Усцєнський приділив Січинському хлопця, який по дорозі до кав’ярні просто згинався під вагою різноманітних інструментів, які за розпорядженням Січинського забрав з майстерні. Після прибуття до кав’ярні Січинський ще раз вислав хлопця до майстерні по якийсь інструмент – але коли хлопець повернувся, не застав уже ні Січинського, ні інструментів. Власник кав’ярні “Музеум” повідомив, що він не замовляв жодних монтерських робіт» («Gazeta Lwowska», s. 3).

«За гостину відвдячили ся гарно Андрій Домбровський з своєю жінкою Анною. Вони прийшли пішки з Ряшева за зарібками до Львова і замешкали в своєї сестри Катерини Ґродецької. Коли в кілька днів пізнійше Городецькі йшли до праці, а їх діти до школи, любі гості забрали з дому одіж і срібний годинник і щезли» («Нове Слово», с. 4).

Газета у форматі pdf