«...до цього часу її не торкалася мітла працівника міського закладу очистки міста» Санітарний стан міста сто років тому викликав неабиякі занепокоєння і ставав предметом розгляду у щоденних часописах...

 

«Скарги громадськості. Маґістрат, який повинен дбати про порядок у місті і дотримуватися цього порядку, своїм нехлюйським господарюванням сам дає найгірший приклад мешканцям і постійно створює загрозу їхньому здоров’ю. Наприклад, сміття і нечистоти з середмістя вивозять не на призначене для цього місце, подалі від людських помешкань, а викидають на першу-ліпшу порожню площу. Такий маґістратський смітник прикрашає місце навпроти промислової школи, а від якогось часу маґістрат обрав собі за склад нечистот маленький закуток збоку від вул. На Скальці [тепер – вул. Скельна]. У цьому тісному закутку, на який виходять вікна усіх розташованих поблизу кам’яниць, громадиться ціла гора відходів, які гниють і отруюють своїми міазмами всю околицю. Тамтешні мешканці звертаються до маґістрату з проханням усунути смердюче сміття і привести до ладу прилеглу вул. Концік [тепер – вул. Костомарова], яка від часу свого існування тоне в болоті, тому що до цього часу  її не торкалася мітла працівника міського закладу очистки міста» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Збори українських приватних урядників. Вчера пополудни одбули ся в сали “Січи” ул. Коперника 5 довірочні збори приватних урядників Українців, при участи 200 осіб; на зборах обговорювано справу заводової орґанізациї урядничої та вибрано комітет для посередництва в зладженю конфлікту на тлі службових відносин в одній з українських інституций, до якого прийшло між урядниками та директором-руссофілом» («Діло», с. 5).

«“Україньский Город” у Львові. Здає ся, що нема інтеліґентного Українця в Галичині, а навіть простого селянина і міщанина, котрий би не чув про “Україньский Город” у Львові, і нема у Львові Україньця, котрий того городу не бачив. Відозви, “метри” і тим подібні способи реклями, які “Сокіл-Батько” поширив по цілій Галичині в справі закупна того города від 1911.року, дістали ся до найширших кругів нашої суспільности. Досить сказати, що листів і друків в тій справі вийшло доси з “С.-Б.” з яких 200.000, а грошевий ефект на купно “Україньского Города” представляє ся – як в нас інформують – лише в квоті около 40.000 К. Вправді і вся квота в таких тяжких роках як на наші відносини є величава, однак за неї не можна купити навіть одного морґа того города, якого цілість виносить поверх чотири морґи. Очивидно, що коли би на кожде вислане письмо вплинула була лише 1 К, то город був би вже куплений і наша шкільна молодіж у Львові мала би полощу, де без перепон могла би скріпляти свої сили на сьвіжім воздусі» («Руслан», с. 3).

«Фонди св. пам. Владислава Лозинського, які, як відомо, завдяки завбачливій енергії віце-президента д-ра Рутовського перейшли у власність міста – вже невдовзі, ймовірно, протягом місяця, будуть відкриті для громадськості» («Gazeta Wieczorna», s. 5).

«Пожежа стелі вибухла вчера о пів до 6 в складі муки під ч. 10 при вул. Різні [тепер не існує; з’єднувала сучасні пл. Ярослава Осмомисла і пл. Різні]. Саля сусідувала з кінотеатром людовим. Суфітні стовпи займили ся від комина і огонь міг легко дістати ся до салі кінотеатру, де був би певно викликав переполох. На щастє управитель кіна опорожнив салю в пору. Міська пожарна сторожа придушила огонь, вирубавши суфіт. Представленя в кінотеатрі здержано аж до провіреня салі комісиєю» («Нове Слово», с. 5).

«Поліцейська хроніка. В будинку під № 1 на вул. св. Анни [тепер – вул. Леонтовича] проникли на горище д-ра Юзефа Лілієнталя і вкрадено чорне пальто вартістю 150 кор. – Служниця Петрунеля Жендовська втекла зі служби і вкрала при цій нагоді фотографічний апарат вартістю 150 кор. – Казначей Європейської кав’ярні Герман Парнес вчора сильно побив кельнера з цієї ж кав’ярні Ю. Цімета і поранив його в руку. – Сторож будинку Петро Кузьма з помсти через те, що власник будинку під № 30 на вул. Сакраменток [тепер – вул. Туган-Барановського] п. Беріш Таубе звільнив його з роботи, серйозно поранив його в голову склянкою, яку, ймовірно, приніс у кишені спеціально для цієї мети. – Різьбяр п. Казімєж Ходзінський звинуватив свого учня Яна Ґембоша у розтраті 48 корон» («Gazeta Lwowska», s. 5).

Газета у форматі pdf