«...вічевики пішли походом серед окликів обуреня проти росийского царату» Рівно сто років тому львів’яни також мали підстави обурюватися політикою Росії...

 

«Протест львівскої укр. академічної молодежи проти росийскої заборони сьвяткованя ювілея Шевченка. Вчерашної неділі зібрала ся о 4. год. по пол. львівска україньска академічна молодіж в салі “Сокола-Батька” на довірочну нараду, щоби запротестувати проти заборони росийского правительства на сьвяткованє в Росиї 100-літних роковин уродин Тараса Шевченка. По отвореню зборів і виборі президиї виголосив довгий реферат студент фільос. Жила, а по нім забрав голос ческий социялістичний посол Немец, який прибув до Львова на зїзд україньских социялістів, і ні сіло ні впало вихвалював свої ідеї. Опісля промовляв закордонний Українець, артист-маляр Гаврилко, а на конець проф. університета др. Колесса. На внесок референта Жили ухвалили учасники зборів резолюциї, в яких висказали обуренє росийскому правительству і співчутє закордонній Україні з присини заборони росийского царату, дальше подяку росийским послам, які в державній думі внесли запит в справі заборони, і вкінци ухвалили вічевики зазив до наших парляментарних послів, щоби они видали маніфест до цілого культурного сьвіта, щоби і він висказав своє слово в справі росийского насильства над україньским народом.

По замкненю зборів візвав предсідник учасників, щоби не робили ніяких демонстраций на улицях, вказуючи на се, що ціла львівска поліция і війско стоять на поготові. Однак мимо сего вічевики пішли походом серед окликів обуреня проти росийского царату під памятник Міцкевича (!) звідки супокійно розійшли ся домів» («Руслан», с. 3).

«Сьвяточні збори членів Наукового Товариства ім. Шевченка для пошанованя 100-літних роковин Тараса Шевченка будуть у вівторок 10 марта с. р. о год. 12 в полудне в Музею Товариства при вул. Чарнецького ч. 26 [тепер – вул. Винниченка]. Порядок зборів: 1) Відкритє, 2) “Ідеї Шевченкової творчости” – читатиме др. Степан Смаль-Стоцький, професор української літератури на черновецькім університеті. Окремі запрошеня розсилають ся» («Нове Слово», с. 6).

«Розправа Бендасюка і тов., яка розпочинає ся 9. с. м., є предметом зацікавленя широких кругів суспільности. Відгомоном сего заінтересованя є не дуже милі прояви зі сторони русофілів, спрямовані під адресою судових влстий, які заповідають, що коли Бендасюк буде засуджений, то будуть вибиті всі шиби в будинку краєвого карного суду. Русофіли відгрожують ся навіть... Дебречином [йдеться про замах на греко-католицького єпископа, який незадовго до цього стався в Дебрецені]. Тому від тижня стереже суду поліция» («Руслан», с. 4).

«Дар. П. Іґнаци Брауншвайґ, керівник фірми “Ґлоґовський і спілка” у Львові, з нагоди перенесення фірми до нового приміщення на вул. Академічній, 5 [тепер – просп. Шевченка] пожертвував від імені фірми суму 200 корон на користь убогих ґміни м. Львова без огляду на віровизнання» («Kurjer Lwowski», s. 2).

«Кімнатний вогонь. На складі капелюхів М. Менша і С. Гамермана на Ринку під № 14 в суботу з незрозумілої причини спалахнув вогонь. На щастя, на складі були лише порожні коробки і кільканадцять старих капелюхів, а власники складу виїхали до Відня, щоб виконати замовлення. Міська пожежна сторожа вже після погашення полум’я на складі переконалася, що вогонь перекинувся з сусіднього помешкання, яке займає п. Шимон Ваховський. У цьому помешканні від комина загорілася балка на стелі, яка проходить через стіну, що відділяє її від складу, а від цієї балки загорілися паперові коробки. Довелося зірвати стелю, внаслідок чого збитки доходять до 500 корон» («Gazeta Lwowska», s. 5).

«Переїханє. Візник Яків Гехт їхав необережно Збіжевою площею [тепер – пл. Зернова] і наїхав на переходячу Лявру Герольд, яку сильно потовк. Жертву необережности візника заосмотрило ратункове поготівлє» («Нове Слово», с. 6).

Газета у форматі pdf