«Бо сеж сором, щоби люди... забували свою мову і ставали сліпим орудєм в руках сильнійшого сусіда» Безробіття і міжнаціональні та міжкультурні тертя були своєрідною ознакою часу для тодішнього Львова...

Газета «Нове Слово»

«Збори безробітних. Вчера зібрало ся перед львівським ратушем кількасот безробітних, щоби піти до президента міста і представити йому грозу положеня та домагати ся від нього праці при яких небудь громадських будовах. По довшій нараді безробітні вибрали з поміж себе депутацию, яку посли Гудец, Діяманд і Брайтер повели до през. Наймана і віцепрез. дра Шталя. У відповіди на представленє депутациї віцепрез. Шталь зазначив, що застій спричинений сим, що правительство не додержало своїх зобовязань. З обіцяних будов не зачинано нічого, а з допомогових фондів припало на Львів і Краків замість пів міліона – 300 тисяч корон. Опісля була депутация у през. Наймана, котрий заявив, що місто більше зробити не може. Управа міста мимо крізи перебудувала кілька міліонів, даючи робітникам змогу заробкованя. Тепер фонди міста вичерпані. Президент обіцяв, що порушить сю справу в соймі... Незалежно від сего през. Найман по порозуміню з відповідними чинниками казав видати всім безробітним по чверть кірця бараболь і квітки на один сотнар дерева. Роздаванє сеї підмоги відбувало ся вчера пополудни і має відбувати ся нині дальше».

«Коли се скінчить ся? Просять нас помістити отсі стрічки: Читаємо в часописах наріканя на деяких наших інтеліґентів, які з сих або инших причин говорять дома по польськи, в такім дусі виховують діти, читають стало польські часописі і держать навіть службу – польську. Воно правда і таких людий треба рішучо пятнувати. Бо сеж сором, щоби люди інтеліґентні, які мають претенсиї до проводу навіть в нашій суспільности, забували свою мову і ставали сліпим орудєм в руках сильнійшого сусіда. На жаль таких людий у нас, особливо у Львові – немало! Не думаю наводити їх імен (за багато було би для них чести! – пр. складача), зверну тільки увагу на одно: мабуть з тих наших інтеліґентів беруть собі примір наші робітники й промисловці, які також поволи зачинають цурати ся рідної мови. Що між нашим робітництвом ширить ся в застрашаючий спосіб польонізация, бачимо се на кождім кроці, сьвідчать про се також щомісячні викази тих, що покидають в такім великім числі наш обряд у Львові...».

 // Діло. — 1914. — 10 лют. — С. 4-5.

Газета «Руслан»

«Відгомін зїзду русофілів у Львові. “Przegląd poniedziałkowy” доносить: Справу проступків підчас русофільського “собранія” відступила поліция прокураториї, а ся поробила доходженя проти 16 осіб, з яких дві є в слідчім арешті. Решта обжалованих, се самі академики і лише оден є ґімназиястом. Слідство, ведене в напрямі прилюдного насильства, прибирає величезні розміри, бо зі сторони самої поліциї наведено кількасот сьвідків».

 // Руслан. — 1914. — 10 лют. — С. 3.

Газета «Діло»

«Руссофільське хуліґанство. В неділю вечером переходив Українець п. Г. К. Краківською вулицею, а стрінувши знайомого, привитав його словами “моє поважанє!”. Зачувши українську бесіду два перехожі руссофіли напали його і один з них сильно ударив п. Г. К. Палицею по голові. Вдоволивши свої хуліґанські похоти напасники спокійно відійшли, не маючи страху перед сьвяткуючою поліциєю».

 // Діло. — 1914. — 10 лют. — С. 5.

Газета "Gazeta Lwowska"

«Постійна рубрика. Візник, який розвозить випічку однієї з передміських пекарень, сьогодні, швидко їдучи вулицею Личаківською верхньою, наїхав на робітника Йосипа Клоса і наніс йому серйозні ушкодження. Перехожі самі відновили справедливість і немилосердно побили візника, відпустивши його з нагадуванням, що наступного разу “переламають йому кістки».

 // Gazeta Lwowska. — 1914. — 10 лют. — С. 4.

Газета "Gazeta Poranna"

«Бандит. Майєр Шпот, раніше караний злодій, індивід без сталих занять, напав на робітника Петра Кожона, поранив його ножем і вирвав у нього гаманець з 20 кор. Пораненому надала допомогу рятункова служба, а бандита ув’язнено в поліційних арештах».

 // Gazeta Poranna. — 1914. — 10 лют. — С. 3-4.

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«Загублено. Вчора п. Роза Коханова загубила в місті намисто з білих перлин з діамантовим замочком, вартістю 500 корон, а п. Луція Смяловська, дружина власника маєтностей, загубила золотий жіночий годинник, оздоблений маленькими діамантами, і золотий ланцюжок, вартістю більш як 300 корон».

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1914. — 10 лют. — С. 4.

Газета "Gazeta Lwowska"

«Утік від батьків шість тижнів тому Гринько Банах, син господаря в Підберізцях. Він має перебувати у Львові».

 // Gazeta Lwowska. — 1914. — 10 лют. — С. 4.

Газета у форматі pdf