«Підчас демонстрациї прийшло було до малої метушні і бійки на палиці...» Розповідь про те, як львівські студенти з москвофілами воювали...

Газета «Діло і Нове Слово»

«Наради над виборчою реформою. Фіналізованє виборчої реформи зовсім не іде в темпі, як се булоб зовсім природне по заключеню компромісу в кожнім іншім краю поза Галичиною! Та “u nas inaczej” – і саме по заключеню компромісу та по запевненю величезних користий для польської сторони польські сторони націоналістичної закраски силкують ся на найдивовижнійші ґеометричні помисли, аби лише унеможливити вибір послів Жидів, дарма що їхнім числом конскрипцийним і податковим мотивували своє упривилейоване становище супроти Українців. Не менше запопадливо придумуєть ся способи, якби убезпечити будучий сойм перед “червоною небезпекою” дарма що польська социяльна демократия заняла крайно байдужне становище супроти виборчої реформи! Маючи на меті зовсім унезалежнити ся від жидівських виборців, польські ґеометри виборчі творять такі чуда, що для підбиваня римо-католицького населеня в мських округах лучать нпр. Коломию з селами Ціновою та св. Йосифом і Майданом, хоч сі останні села є аж в Надврнянщині! До Бережан долучено Баранівку, Куропатники, Гутиско й Підвисоке, а до Дрогобича Рихтичі, Дубляни і Меденичі. Рівночасно з лученєм сіл (нераз гірських!) з великими містами, хоч між ними нема ніяковісінької звязи, топить інші міста в сільських округах, щоб творячи з тих східно-галицьких міст український міський округ не треба було прилучувати жидівського населеня до округа міського, аби сим не захитати штучно витягненої римо-католицької більшости.

Ще більше безженадно поступають собі польські “браця” з Українцями. Рівночасно з добиванєм польського проценту в двомандатових округах, який вже декуди доходить до висоти української “більшости”, форсуєть ся такий спосіб вибираня в двомандатових округах, аби можна було на спілку зі “старорусінами” загарбувати українські мандати! Крім сього починають представники польської сторонни робити квестию з питань самозрозумілих як прим. з точного означеня в краєвім статуті національного складу сойму і складу комісий та краєвих інституций! Дехто з польських політиків радби в останній хвили прямо виконати на Українцях вимушенє...».

 // Діло і Нове Слово. — 1914. — 2 лют. — С. 2-3.

«Як витали п. Кльофача у Львові? З великим “воплем” проголосили москвофіли свій політичний з’їзд з рефератами всіх своїх парляментарних і соймових послів в особі п. Маркова й Кириловича; з’їзд сей саме нині відбуваєть ся в “Народнім Домі”. З немалим накладом праці й зусиль вдало ся їм стягнути на нинішнй день кільканайцять селян і “маладьожи” з провінциї, яка мала повитати нині рано на двірци “славянських гостий” в особі п. Кльофача і його товаришів, чеських радикальних послів, а навіть – як говорено – “самого” ґр. Бобринського. Одначе зааранжована з таким шумом демонстрація в столиці кн. Льва не повела ся. Не досить того, що з заповіджених гостий приїхав тільки п. Кльофач, але – о горе! – в останній хвили перед приїздом поїзду зібрало ся нечайно о год. 9.45 рано перед головним явірцем поважне число нашої акад. молодіжи, яка й “повитала” як слід чеського руссофіла, інтруза й вірного союзника наших доморослих яничарів. Докладного опису цілого “принятя” не подаємо бо за богато чести зробилиб ми сим панам, вистарчить коли згадаємо, що окликам “ганьба”, свистові і т. д. не було кінця. Що діялось в душі п. Кльофача, Маркова і тов. (яких замість цьвітами обкидав дехто з завзятійшої молодіжи куснями леду) та кацапських “юношів” на чолі з Марущаком, котрі не могли ніяк закрити прикрого для них вражіня великої української демонстрациї, мимо опіки ц. к. поліциї, що ревно очищувала дворець зі всіх Українців – можна собі представити. Похнюплені вертали “дєвушки” з “кройки” і пансіону, несучи назад хліб і сіль та китиці з цьвітами, бо не прийшлось таки привитати дорогих гостий... Підчас демонстрациї прийшло було до малої метушні і бійки на палиці, в часі якої арештовано студ. техн. С. Індишевського і двох москвофільських “юношів”. В послідній хвилі довідуємо ся, що п. Індишевського на інтервенцию посла Цегельського випущено о 11 год. на свободу».
«Новий спосіб відбираня почтових посилок. Дирекція почт оголошує: Міністерство торговлі завело розпорядженєм з 24. грудня 1913 ч. 45290 почавши від 1. лютого с. р. новий рід поступованя при відбираню почтових посилок в уряді, полягаючи на тім, що в части, уряди або також приватні інституції, банки, товариства, фірми і т. п. в кінци приватні, які застерегли собі відбір посилок в уряді почтовім, складають осьвідченє відбору над руку доставленім урядом почтовим і набувають в уряді почтовім за ціну 40 сот. нарочно до сеї ціли зряджену книжку відбору. Книжка ся виставлена на оказника, складає ся з титуловохї картки і з карток вкладкових. На титуловій картці означує сторона через счеркненє зглядно полишенє дотичних написий межі уповажненя відбору посилок а іменно чи указник книжки може відбирати і потверджувати відбір самих і яких посилок зглядно чи може він відбирати тільки авіза на посилки записні і звичайні листові посилки. На картках вкладкових вписує уряд почтів скількість і рід виданих посилок зглядно почтових авізів (з виїмком скількости звичайних листових посилок)...».

 // Діло і Нове Слово. — 1914. — 2 січ. — С. 4.

Газета у форматі pdf