«Все це справді ще залишається зараз музикою майбутнього...» Якби міській владі сто років тому вдалося реалізувати плани, то площа Івана Підкови сьогодні мала б інший вигляд, а «Віденська кав’ярня» до наших часів не збереглася б...

Газета "Gazeta Poranna"

«Забудова площі св. Духа [теперпл. Івана Підкови]. Ґміна м. Львова після купівлі кам’яниці, в якій розташовується віденська кав’ярня, відразу ж розпочала з урядом переговори з метою купівлі в нього частини площі св. Духа, власником якої до сьогодні залишається уряд. Можливо, не всім відомо, що ця кам’яниця має підвали, які займають половину площі св. Духа, і з метою знесення будівлі і будівництва нового, розширеного будинку ґміна була змушена викупити в уряду другу половину площі, а надто домовитися з ним, точніше з військовим міністерством, про перенесення головної гауптвахти до іншого місця. Завдяки енергії президії міста всі ці переговори нещодавно було успішно завершено, а ґміна зможе приступити до знесення цієї кам’яниці і будівництва нової монументальної будівлі...

Надалі, після знесення існуючої кам’яниці планується значне розширення вул. Кілінського [тепер – вул. Памви Беринди] до ширини 18 м. На самій площі постане монументальна будівля з т. зв.“ратушними приміщеннями” у житлових підвалах, крамницями на першому поверсі, великою залою засідань Міської ради, залою прийому і приватним помешканням для президента міста на другому поверсі, а на наступних поверхах плануються приватні помешкання. Таким чином у ратуші можна було б розмістити кабінети та маґістратські управління, які зараз знаходяться поза ратушею. Все це справді ще залишається зараз музикою майбутнього, але майбутнього не надто далекого».

 // Gazeta Poranna. — 1914. — 16 січ. — С. 2-3.

Газета «Руслан»

«Запомогова акция. З приуроченя ц. к. Намісництва розділює Краєвий союз господарско-торговельних спілок тов. синдикат Тов. “Сільський Господар” у Львові отсі артикули:

1. Ґрис по зниженій ціні для членів союзних спілок, котрі мають меншу скількість худоби і потерпіли в наслідок тамтогорічних нещасть. Ціна ґрису виносить враз з доставою до відборчої стациї 7 К за 100 кг. Задаток по 2 К і кавцию 72 с. належить надсилати при замовленю. Замовленя мають бути писані на виданих на сю ціль друках, а розділ наступить в міру запасів і продукциї в млинах. Скількість ґрису призначена до розділу є дуже незначна, тому на одну штуку худоби не можна замовляти більше як 200 кг., а також застерігає собі Союз вільну руку в приниманю зголошень длятого, що першеньство мають члени Тов. “Сільський Господар” та з огляду на обмежену скількість ґрису,

2. Средства поживи для громад загрожених голодом буде доставляти союз в той спосіб, що від ціни закупна буде уділювати опуст по 6 К на 100 кг., однак кошти перевозу поносить купуючий. Доставляти буде кукурудзу, жито, горох, фасолю, риж грубий і ломаний. Ціни є ріжні відповідно до якости товару, а Союз подає їх відворотно на жаданє. Замовленя мають бути задатковані по 5 К на 100 кг., та вислані лише на формулярах Союза, докладно виповнених і потверджених. З огляду на дуже малу квоту призначену на доставу средств поживи будуть замовленя з поодиноких громад виконувані лише в порозуміню з повітовими Комітетами ратунковими.

3. Макухи по зниженій ціні а іменно з опустом 6 К. на 100 кг., причім кошти перевозу поносить відборець. На одну штуку худоби не можна більше замовити чим 50 кг.

Розділ і спосіб замовленя такий самий як при ґрисі з тою ріжницею, що мішки почислить ся по ціні власного кошту і їх назад не буде приймати ся.

З огляду на великі запаси так ґрису і макухів як і средств поживи висилає Союз докладні услівя і друки лише на жаданє».

 // Руслан. — 1914. — 16 січ. — С. 2.

Газета «Діло і Нове Слово»

«Новий український доцент. Міністер просьвіти затвердив рішенє колєґії професорів львівського університету, яким допущено дра Іляріона Сьвєнціцкого яко доцента приватного з українською мовою викладовою для істориї славяньских літератур з окремим узглядненєм літератури та південних східних Славян на фільозофічнім виділі львівського університету. Др. Іл. Свєнціцкий орґанізатор і перший кустос “Національного Музея” вийшов зі школи В. Яґіча та студиї свої на поли славянознавства покінчив у Петербурзі, Білгороді, Москві й Софї. Працює постійно в наукових виданях петерсбурської Академіи Наукъ, “Наукрврнр Тов. ім. Шевченка” та в Archiv-is i. slav. Philologie. В львівськім університеті габілітував ся торік, в липни. Витаючи д-р С-го на новім становищи, мило нам згадати, що плоди його пера нераз могли читати наші читачі на сторінкахДіла».

«Друкарське безробітє. Вчера відбула ся у Львові нарада властителів всіх друкарень, в яких взяв участь також делєґат віденської орґанізациї властителів друкарень. По довшій дебаті рішено солідарно держати ся проти домагань страйкарів тому, що вони переступили границю домагань економічних та бажають зробити друкарський промисл залежним єдино від фахової орґанізациї складачів. Роблять ся також заходи, щоб видаванє часописий зробити раз на все незалежним від ручних складачів. Вчерашне число нашої часописи через технічні перепони появило ся так пізно, що висилаємо його аж спільно з нинішним числом. Редакция подбала, щоб такі “несподіванки” на будуче більше не повторювали ся».

 // Діло і Нове Слово. — 1914. — 16 січ. — С. 4.

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«До відома міської санітарної служби. Різники у торгівельних рядах на пл. Галицькій останнім часом придбали папір для загортання смальцю та інших виробів, який з точки зору охорони здоров’я належало б негайно знищити. Вчора різник загорнув одній господині смалець в аркуш, який висів над ліжком хворого в університетській хірургічній клініці у Кракові. Цей аркуш 19 червня 1907 р. висів над ліжком хворого на аневризму ліктевої артерії селянина Марціна Ленара, який покинув клініку 6 липня 1907 р. Складно звинувачувати різника в тому, що він не цікавиться тим, у що загортає товар, але неприпустимим є те, що управління краківської клініки не знищує такі папери, а зберігає їх і дозволяє продавати до Львова».

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1914. — 16 січ. — С. 4.

Газета "Gazeta Poranna"

«Пожежа фабрики переносних будинків. Вчора близько 10 години вечора спалахнула небезпечна пожежа у фабриці переносних будинків фірми Фроммер і Іммердауер на вул. Байки, 37 [тепер – вул. Київська]. Велика заграва притягнула на місце пожежі натовп цікавих, які спостерігали за гасінням вогню, яке здійснювала пожежна сторожа. – Обоз пожежної сторожі під управлінням обох керівників прибув на місце зі значним запізненням, з огляду на велику відстань і слизькі дороги. Вогонь спалахнув з невідомої причини в одній з майстерень, оточеній зі всіх сторін кільканадцятьма вже готовими переносними будинками. Через кілька хвилин полум’я охопило і другу майстерню, заповнену легкозаймистими матеріалами. – Завдяки енергійним діям пожежної сторожі вогонь вдалося локалізувати, а вирубання паркану дозволило запобігти поширенню вогню на розташованій неподалік фабрики будинки на вул. Садівницькій [тепер – вул. Антоновича]. – Порятунок тривав до 12 год. ночі».

«Неповнолітній бандит. Миколай Скориша, шевський термінатор, ударив ножем свого колегу Григорія Осташевського, який з ним сперечався, і поранив його в голову».

 // Gazeta Poranna. — 1914. — 16 січ. — С.5

Газета у форматі pdf