Відкриття Національного музею, яке відбулося двома днями раніше, нарешті знайшло повноцінне відбораження у львівській пресі.

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«Продовження шкільних канікул. Оскільки 3 січня 1914 р. припадає на суботу, а святкові канікули зазвичай тривають до 2 січня включно, міністр освіти розпорядився, щоб у середніх школах, жіночих ліцеях, чоловічих семінаріях і торгових школах навчання розпочалося аж у понеділок, 5 січня».

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1913. — 14 жовт. — С. 10-11.

Газета «Діло»

«Отворенє Національного Музея. Суботнішнє сьвято передачі Національного Музея відбуло ся в головній салі Музея в будинку при ул. Мохнацького. Після богослуженя в церкві сьв. Юра зібрались там численно запрошені гості.

Головна лукова саля була прибрана богато вазоновими цьвітами з тепличними ростинами. На долівці розстелені килими народного виробу, в двох противлежних рядах уставлені фотелі і крісла; посередині в головнім лукови на підвисшеню гуцульський столик, застелений скатеркою, з хрестом і трійцею гуцульського виробу...

Розпочало ся сьвято промовою о. Митрата Білецького, зверненою до Ексц. Митрополита, як фундатора Національного Музея. На промову сю відповів Фундатор майже одногодинним викладом, який – завдяки ласкавій ввічливости Прелєґента – друкуємо в нашім фейлєтоні. В сім місци наводимо тільки кінцевий уступ промови.

“Отвираючи сей Музей – говорив Ексц. Митрополит – мусимо з глубоко відчутим болем спомянути велику втрату, яку поніс Музей через смерть незабутої памяти Тадея Соловія, члена Кураториї нашої Інституциї. Характер чистий як слеза, душа, що рвала ся до всего, що благородне, красне і добре на сьвіті, повна пожертвованя для всіх справ національних і добродійних бл. п. Тадей положив коло заснованя Музея першу і найбільшу заслугу. Нехай мені вільно буде сказати, що оплакую в нім найщирійшого правдивого приятеля, найвірнійшого товариша у многих працях, Музей стратив в нім не лиш знаменитого правного дорадника, але і правдивого добродія...”

Наступили короткі привітні промови делєґатів: Наукового Товариства ім. Шевченка (д-р Ст. Томашівський), Товариства “Сокола-Батька” (проф. Ів. Боберський), Українського Товариства педаґоґічного (п. Малицька), Українського Студентського Союза (п. Кавецький), Академічної Громади (п. Пилипюк), черновецкої “Січи” (п. Вікт. Левицький), товариства “Просьвіта” (д-р Озаркевич).

Проф. В. Шухевич зложив таку заяву: Щоби дати доказ моєї найбільшої пошани так для особи Вашої Ексц. як і для діл його, жертвую з сею хвилею усю мою збірку, працю найкрасших хвиль мого житя, для “Національного Музея”, причім заявляю, що власним коштом уладжу комнату, яку В. Е. на сю збірку призначать. В кінци прошу приняти сей малий дар одиниці українського народу, яко малий доказ його вдячности з тим щирим серцем, з яким я той дар передаю...». 

 // Діло. — 1913. — 15 груд. — С.3.

«Ел. Кульчицька, артистка малярка з Перемишля одержала на вчерашнім (14. ХІІ.) осуді конкурсових проєктів на килими одну з двох признаних на 165 надісланих проєктів». 

 // Діло. — 1913. — 15 груд. — С. 5.

Газета "Gazeta Wieczorna"

«З неділі. Вчорашня неділя була “політичною”. Адже головною темою розмов стали висновки суботнього з’їзду головної ради Польської народної партії, а також “тернова дорога виборчої реформи” і наслідки цих двох подій. Львівські політики з забігайлівок і кав’ярень отримали величезний простір для найрізноманітніших комбінацій. Ввечері парламент було – згідно з їх міркуваннями – вже розпущено, сейм розпущено, на чолі уряду став § 14, дні кабінету графа Штюрґка було злічено. Після цього прийшла черга складу нового кабінету. Тут також доходило до відмінних точок зору. На щастя, вони не прибрали значних обсягів, тому ні поліція, ні рятункова служба не мусили з цього приводу втручатися...».

 // Gazeta Wieczorna. — 1913. — 14 груд. — С. 4.

Газета у форматі pdf