«...жаль стало втратити таку гарну нагоду добре собі попоїсти...» Відкриття пам’ятника Францішеку Смольці стало потужним інформаційним приводом, і події, пов’язані з ним, обговорювали навіть через кілька днів після церемонії. А крім того, львів’яни мали змогу ближче познайомитися з тогочасною технічною новинкою – вогнегасником.

Газета "Gazeta Cotzienna"

«Львів – це багате “місто”. Після урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника Смольці приїжджі гості на чолі з міністром Длуґошем, а зокрема міністр Гайнольд, президент Сильвестр та інші, зазирнули на сієсту до кав’ярні “Варшава”. Тутешня казкова розкіш справила на них таке враження, що один із достойників зауважив: “Львів – це, мабуть, дуже багате місто!”. Весело буде, якщо колись на коронній раді, якщо Галичина домагатиметься фінансової допомоги, пан міністр використає такий самий аргумент. Хороша буде користь для міста з такого фантастичного збитку. – На запитання, чи добре у нього йдуть справи, власник кав’ярні відповів міністру Длуґошу: “Дуже добре, але хотілося б, щоб віденські високоповажності до нас частіше приїжджали”. – Щодо останнього можна вірити йому на слово – хоча б раз на тиждень він би прагнув такої безкоштовної і видатної реклами у виконанні міністрів».

 // Gazeta Poranna. — 1913. — 10 груд.. — С. 10.

Газета «Нове Слово»

«Хрунівство посла Трильовського. Дня 8 с. м. відбуло ся у Львові відслоненє памятника польського політика Смольки і з сеї нагоди Поляки уладили виставний обід-пир, на який запрошено між иншими також українських послів, перебуваючих у Львові. Розуміє ся, що всі українські посли подякували гарно за таке запрошенє і на пир не пішли. Але знайшов ся між ними один, а се др. Трильовський, посол Снятинщини й Коломийщини, якому жаль стало втратити таку гарну нагоду добре собі попоїсти і він на пир пішов. Се був одинокий Українець між польськими патріотами, що сьвяткували память ворога нашого народу, Смольку. З яким лицем сидів др. Трильовський за польським столом, се хиба він один годен описати. З яким лицем слухав він польських шовіністичних і україножерних промов, се також лише він один годен нам сказати. Чи-ж за польські дриглі та ковбасу не сором так понижати ся, пане после? Який примір ви даєте своїм виборцям? Де Ваша честь і Ваш встид? Чи підлизуючи ся польським панам думаєте, що за се дістанете яку нову концесию? Як властиво оправдаєте Ви свою участь в тім польськім патріотичнім пирі, як оправдаєте Ви отсе своє нове хрунівство?».

«Спритна злодійка. Вчера рано якась жінка, підглянувши, що в мешканю бляхаря Авраама Фірера є лише малі діти, війшла до нутра мешканя, сказала дітям, що є ново-принятою служницею, та почала прятати в той спосіб, що вкрала кілька пар черевиків».

 // Нове Слово. — 1913. — 10 груд. — С. 4.

Газета "Kurjer Lwowski"

«Демонстрація гасіння вогню. На запрошення дирекції державної залізниці львівське представництво “Тео” влаштовує демонстрацію гасіння вогню сухим апаратом “Тео”, яка відбудеться 10-го ц. м. о 9:30 ранку, незалежно від погоди, біля залізничної котельні № 3 поблизу львівського головного вокзалу. Збірний пункт – о 9 год. ранку на головному залізничному вокзалі, в залі очікування І класу».

 // Kurjer Lwowski. — 1913. — 10 груд. — С. 2.

Газета "Gazeta Lwowska"

«З Міського казино. В суботу, 13-го ц. м., аматорська вистава “Сніг”, драма Станіслава Пшибишевського на чотири акти. Квитки від середи видає секретаріат. Початок о 7:30 год. вечора».

«Поліцейська хроніка. З помешкання п. Ізидора Райсса на вул. Янівській, 14 [тепер –вул. Шевченка] в суботу вкрадено золоті кульчики з діамантами і золоту обручку.

У інженера п. Шандора Чеснака вкрадено велику кількість будівельного матеріалу, вартістю 1200 кор.»

 // Gazeta Lwowska. — 1913. — 10 груд. — С. 3-4.

Газета у форматі pdf