«...подаруй, світлий маґістрате, вулиці св. Миколая нову бруківку» Цього дня львівські газети обговорювали різні теми: від міжнаціональних відносин до театральних новинок.

Газета «Нове Слово»

«Безсоромність вшехпольських маґістрацьких посіпаків. Передвчера явило ся кількох Українців у війсковім бюрі маґістрату, щоби зголосити, що находять ся у війсковім віці. Коли один з них п. Ст. Б. заговорив по українськи, маґістрацький урядник не хотів навіть чути української мови, яка глибоко ранила його вшехпольське ухо. Безсоромний маґістрацький посіпака забувши про те, що він живе на українській землі, що він годуєть ся також і руським грошем, який складають українські податники Львова, посунув ся до такої безличности, що заявив, що в маґістраті урядовою мовою є лише польська мова, та навіть, що “można tu zresztą mówić po niemiecku, ale po rusku nie”. До такого безличного становища справді годі додавати які небудь коментарі».

«Любовю до доньки платити комірне. Один з аґентів львівської поліциї сконстатував, що Павло Кізлик при вул. Косцєльній ч. 6 [тепер – вул. І. Гонти] придержував немельдованого в поліциї льокатора. Кізлик пояснив сю обставину тим, що його “комірник” дуже любить ся в його доньці і не платить жадного комірного, тому він, Кізлик, вважав за непотрібне “мельдувати” ґратісового льокатора ще і на поліциї. Поліция зарезервувала собі в сій справі “остатне слово”».

«Велика пожежа в Клепарові. Вчера коло 4 год. пополудни вибухла за янівською рогачкою, в Клепарові, велика пожежа в маґазинах з вином п. Людвика Штадмілєра. Пожежа знищила не лише маґазини, але і мешкальні будинки. Шкода дуже велика, висота її на разі незвісна» 

 // Нове Слово. — 1913. — 2 груд. — С. 6.

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«На св. Миколая подаруй, світлий маґістрате, вулиці св. Миколая [тепер – вул. Грушевського
] нову бруківку замість теперішньої, яка вже немилосердно попровалювалася, а під час дощу перетворюється на бездонне сіре море. Пасувало би, щоб св. Миколай, який роздає стільки подарунків, на свої іменини, а хоча б на їхній восьмий день, теж отримав якийсь подарунок».

«Знущання над тваринами. Дирекції поліції слід поставити поліцейського на перехресті вул. Длуґоша [тепер – вул. Кирила і Мефодія] і вул. Миколая. Вулиця Длуґоша з цього місця стрімко піднімається догори, і щодня там можна стати свідком щонайжорстокішого знущання над конями. На вулицю Длуґоша заїжджає дуже багато вантажних возів. Придивіться до коней, які тягнуть ці вози! Їхні боки, шмагані батогами, часто покриті кров’ю, шерсть склеєна потом, ніздрі в піні. А що буде, коли вулиці покриє слизький лід? Існуючий стан речей може змінити тільки постійна присутність поліції, яка унеможливить перевантаження возів, а надто завантажені скеровуватиме на об’їзд вулицями Зиблікевича [тепер – частина вул. Франка між вул. Зеленою і Мєндєлєєва] і Супінського [тепер – вул. Коцюбинського]» 

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1913. — 2 груд. — С. 3.

Газета «Руслан»

«“Сирітку Асю”, дуже сценічну, 4-актову штуку Ґордіна, відограв вчера україньський театр під дирекциєю п. Й. Стадника з немалим моральним успіхом. В виконаню штуки, яка основана на конфлікті між убогими жидами – а жидами “доробкевичами” і на вічно сьвіжім житєвім мотиві, що любов не питає ся розуму і стоїть понад станові і материяльні пересуди – вивязали ся наші артисти дуже добре; особливож п. Стадникова. Коли дивити ся на гру п. Стадникової, відчуванє нею поодиноких моментів і передаванє їх у сценічній мові, в порівнаню з грою деяких других артистів – поневолі находить думка, що она виросла давно понад товариство аматорского театру і, шкода, що не украшає она нашого театру “Бесіди”. Впрочім, і другі артисти слідкували за нею, може не так артистичною грою, як “доброю волею і охотою”, а се при відповіднім вишколеню і таланті – якого особливе п. Сироїдови годі відмовити – може увінчати ся успіхами, і дай Боже, щоби зусиля театрального гурта п. Стадника, пішли в напрямі преображеня аматорскої дружини в солідну, театральну, ну й з постійним осідком у Львові.

На жаль, наша львівска публика дуже холодна до заходів театру п. Стадника, а інтеліґентна верства так перенята “кінами”, що майже не являє ся на представленях. Ситуацию ратує молодіж і міщаньство, але також в такий спосіб, що театральна саля сьвітить майже пустками. Львівска україньска громада не повинна допустити до того, щоби змаганя наших артистів змарніли. Се був би сором для нас і посьміховище перед чужими» 

 // Руслан. — 1913. — 2 груд. — С. 2-3.

Газета "Gazeta Wieczorna"

«Кінетофоном Едісона зацікавилася молодь промислової школи, і під керівництвом учителів учора відвідала виставу. Молодь захоплюється досконалим винаходом Едісона» 

 // Gazeta Wieczorna. — 1913. — 2 груд. — С. 6

Газета "Gazeta Lwowska"

«Поліцейська хроніка. В суботу оскаржено в поліції двох служниць: Олександру Вороновську і Філомену Яніцьку за крадіжку в працедавців різних речей і втечу зі служби.

До помешкання п. Антоніни Сосніцької на вул. Здоров’я, 12, вчора проник якийсь злодій і вкрав 100 кор. готівкою, а також кілька одиниць чоловічого і жіночого одягу.

В суботу заарештовано на вул. Замарстинівській відомого злодія Юзефа Кічуру, який, будучи у стані сп’яніння, погрожував перехожим ножем» 

 // Gazeta Lwowska. — 1913. — 2 груд. — С. 3.

Газета у форматі pdf