«...проти того заміреного здеґрадованя руського Львова до значіня кольонії» На шпальтах львівської періодики обговорювали деталі запропонованої виборчої реформи і скаржилися на місцевих грабіжників і аферистів.

Газета «Нове Слово»

«О мандати з міста Львова. Правительственний проєкт на 44 мандатів з цензової міської куриї признає Русинам 5 мандатів, а на 12 мандатів зі загальної міської куриї дає нам 3 мандати – разом на 66 міських мандатів, а властиво, коли дочислимо ще 7 мандатів з палат торговельних та ремісничих, – то на 73 мандатів, дістаємо в міст мандатів... вісім. Хоча ми нарід переважно рільничий, але тих 8 мандатів на всякий случай за мало, бо се не цілих 11 процент усіх міських мандатів.

Походить се звідси, що в польські міські виборчі округи себ-то в польський міський виборчий катастер втягнено все, що не руське. А звісно, що і чисельно і що до податкової сили жидівський елємент по містах східної Галичини стоїть на першім місци. Той елємент зачислено на польський рахунок, не лишаючи йому свободи причислити себе до польського чи руського катастру. Те саме відносить ся до Німців, Чехів і т. д., бо з гори зачислено їх до польського катастру.

Поміж мандатами з міст, так з цензової, як і загальної куриї, недармо одначе шукали би ми в правительственнім проєкті руських мандатів зі столиці м. Львова. Поляки мають дістати аж кілька мандатів зі Львова, Русини столиці краю не дістають ні одного повного мандату.

Так в цензовій куриї з міст, як в загальній куриї лучить проєкт руських виборців міста Львова із виборцями сусідних місточок і міст та каже їм разом з русинами тих міст вибирати по одному послови з кождої куриї. Русини м. Львова інтелектуально найсильніші а чисельно і материяльно дорівнюючі не одному з других міських округів не мають чомусь-то самі про себе мати своїх львівських столичних послів. Ми знаємо, о що ходить. Ходить о те, щоби сьвідомий львівський елємент параліжувати при виборах нашим слабо осьвідомленим маломіщанством, аби Львів з обох курий: цензової і загальної не видавав послів, що могли би бути провідниками у відродженю наших міст, а крім того політиками, независимими від примх старостів. А крім того йде о те, щоби Русинам не признати національного горожанства у Львові щоби піддержати ілюзию, що Львів таки “чисто польскє място”, Русини – ніби то є незначною кольонією, яка мусить лучити ся аж з провінціональними місточками, щоби бути якоюсь політичною одиницею. А вже-ж найцікавійше тут крайно неприродне лученє Львова в загальній куриї з містами, віддаленими по кільканайцять миль від Львова та не посідаючими великоміського характеру. Природнійшим вже було би прилученє до Львова в загальній куриї підміських громад, а саме Клепарова, Замарстинова, Знесіня, Левандівки і т. д.,які мають переважно міський та фабричний характер.

Як орґан в першій мірі обслугуючий міста вважаємо своїм обовязком піднести в тій справі голос протесту та звернути ся проти того заміреного здеґрадованя руського Львова до значіня кольонії та за апелювати до наших послів і політичних провідників щоби на отсе здеґрадованє ніяким чином не годили ся. До Русинів м. Львова, до інтеліґенциї, міщанства і робітництва, в їх спільнім інтересі, звертаємо ся з покликом, щоби не мовчали, але щоби забрали в тій справі голос та запротестували проти наміреного покривдженоня та пониженя львівської Руси.

Ще львівських Русинів стати і умово і чисельно і материяльно, щоби вони були гідні чи в одній чи другій куриї вибрати свого посла. Поза тим се є справа загально-народна і як таку повинні її брати Народний Комітет, український соймовий клюб та його президия» 

 // Нове Слово. — 1913. — 26 лист. — С. 2.

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«Арешт “чарівниці”. Вчора заарештовано Рифку Токер за те, що вона видурювала в наївних людей значні суми за ворожіння. Рифка розповідала своїм жертвам, що вона є чарівницею і може багато зробити за допомогою чарів, наприклад, повернути покинутій нареченій або дружині нареченого чи чоловіка, викликати кохання в іншої людини тощо, а також передбачала майбутнє за картами. Один такий гість, якому вона обіцяла, що його наречена, яка перебувала в Америці, не лише писатиме до нього, але й повернеться назад, виявив, що його ошукали, бо наречена тим часом вийшла заміж, і доніс поліції про місцезнаходження криївки “чарівниці”. Вона розташовувалася в будинку на вул. Берка Йоселовича [тепер – вул. М. Балабана]. Рифка, вочевидь, це передбачила і покинула будинок. Учора її знайшли. Рифці Токер 25 років, вона є дружиною кравця, який виїхав до Парижу, а обоє походять з Росії».

«Зграя злодіїв. У будинку такої собі Цетульської на Клепарові вчора заарештовано Францішека Дуду, Антонія Фрончака і Мар’яна Цетульського, сина власниці помешкання, раніше караних злодіїв, яких підозрюють у кількох крадіжках. У них знайдено два револьвери, 27 набоїв, нові плащі та інші предмети».

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1913. — 26 лист. — С. 5.

Газета «Нове Слово»

«Безсоромний рабунок. Не новий вправді, але і незвичайний рабунок нотують вчерашні львівські поліцийні протоколи. Зарібник Вавро Луць з бережанського повіту вертав передвчера з Чехії, куди виїхав був перед кількома тижнями на зарібки. Тому що між одним а другим поїздом мав около 3 години часу, остав на двірци в реставрациї 3 кляси. Тут приглядав ся йому довший час якийсь мущина, який навіть жертвував йому занятє ніби то у власній цукроварні під Львовом. Селянин приняв предложенє свого “добродія” і сей повів його вул. Городецькою і через т. зв. Гицлівську гору в якусь темну уличку. Тут сей “добродій” виняв револьвер і звернувши його в сторону своєї жертви, закликав: “Віддай всі гроші, які маєш при собі!”. Перестрашений селянин віддав ціле своє майно в сумі 45 корон, а надто відобрав йому сей драб ще срібний годинник вартости 10 кор. По тій “операциї” на перестрашенім селянині дав розбишака приказ: “А тепер втікай, бо стріляю” і селянин послухав. Поліция повідомлена про сей напад, є вже на сліді злочинника».

 // Нове Слово. — 1913. — 26 лист. — С. 6.

Газета "Gazeta Lwowska"

«Поліцейська хроніка. Корову чорної масті, яка вчора блукала вул. Личаківською, віддано до поліцейської експозитури на Личакові.

До помешкання п. Юзефа Сольніцького на вул. Хржановській, 14 [тепер – вул. Вербицького] вчора проникли злодії і забрали хутро, підбите вовною американського барана, вартістю 300 корон, револьвер і браунінг.

Невідомий молодий чоловік звернувся до кравця Ізидора Блюка з проханням дозволити переночувати. Коли Блюк відмовив, незнайомець тимчасово залишив у нього мішок, у якому знаходилися різноманітні предмети, в тому числі багнет з ременем солдата 15-го піхотного полку» 

 // Gazeta Lwowska. — 1913. — 26 лист. — С. 3.

Газета у форматі pdf