«...покупців, щоправда, нема, але ціна є» Як виглядала львівська товарна біржа сто років тому, де можна було стати свідком народження дитини, і чому під час руху транспорту не слід легковажити безпекою?

Газета "Gazeta Poranna"

«Сцени з товарної біржі. Четверта година після полудня. Кав’ярня “Ґранд”, в якій збираються нафтовики, поволі починає порожніти. Вулицею Карла Людвіга [тепер – непарна сторона просп. Свободи] до яскраво освітленої і мистецьки оздобленої картинами зали товарної біржі на вул. Академічній [тепер – просп. Шевченка] вервечкою сунуть торговці, спекулянти і посередники, щоб хоча б за годину, тобто від 4-ої до 5-ої після полудня, “відпрацювати” свої 30 корон, сплачених за право ходити на біржу протягом року.

У самій середині, наче замурований у будці, стоїть брокер п. Марек Лілієнфельд і називає ціни; “замурувався”, бо інакше б його – як він сам стверджує – задушили б. Зацікавлені ходять залою, захоплюючись її оформленням.

Хтось кричить:

– Пропоную нафту на грудень по 8,90 корон.

Тієї ж миті навколо нього збирається клубок зацікавлених. Чоловік, який називає ціну, стає все більш зговірливим.

– Пропоную по 8,89, 8,88, ну... 8,87, зрештою 8,86.

Але покупців немає.

– Хто пропонує? – питає знаний нафтовик Суссман.

– Кац.

– Е, що Кац! не треба, пане Кац, Ви не зіграєте на пониження, дайте спокій!

– Ну але я плачу за грудневий товар по 8,72, 8,73, 8,74, 8,75, а нехай 8,76.

– Не треба, – чути голоси. – Не платіть, ніхто не хоче продавати!

І справді, тимчасово немає бажаючих провести трансакцію.

Але ось розпалюється нова суперечка; чи взагалі є така ціна, чи нема? Нафтовики діляться на два табори; “бики”, які грають на підвищення, стверджують, що немає, оскільки жодна пропозиція не приймається, “ведмеді”, які грають на пониження, стверджують, що є, тому що є пропозиції, але нема бажання трансакції. Цікавляться думкою біржового секретаря д-ра Панета, який намагається помирити обидві сторони, думкою директора Вассерберґера, а поки суперечка триває, до зали входить біржовий комісар, старший радний Йоссе, до якого також звертаються обидві сторони.

– Пане комісаре, – говорить той, хто пропонував продаж, – як це нема ціни? Я плачу 8,76, продаю за 8,85, покупців, щоправда, нема, але ціна є.

– Справді, є, – відповідає біржовий комісар.

– Як це є? – кричить “бик”. – Пане надкомісаре, пропонувати можна, але якщо нема інтересу, то нема ціни.

Суперечку, яка триває більш як чверть години, припиняє поява в залі президента Біржової ради п. Горовіца, видатного знавця біржових звичаїв, який вирішує її на користь продавців, а брокер нотує грудневий курс»

 // Gazeta Poranna. — 1913. — 23 лист. — С. 3-4.

Газета "Gazeta Lwowska"

«Народження. На Гетьманських валах вчора після полудня якась молода жінка народила сина. Рятункова служба відвезла мати і дитину до акушерської клініки».

«Власна необережність. Власник друкарні Юзеф Епнер, заскакуючи на розі вул. Казимирівської [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка], до трамвайного вагону, який рухався на повній швидкості, спіткнувся і впав на брук, важко поранивши при цьому голову».

«Поліцейська хроніка. Антоніна Станик, яка мешкала у Алоїзія Каркасевича, виламала двері шафи, забрала 160 корон і зникла без сліду...

Позавчора з міських арештів до відділу шкірних хвороб загального шпиталю доставили 19-річного Озіаша Шварца, він же Вайсс. Вчора пацієнт утік зі шпиталю. Оскільки він є арештантом, поліція старанно його розшукує».

 // Gazeta Lwowska. — 1913. — 23 лист. — С. 3.

Газета у форматі pdf