«трамвай існує... не для того, щоб ускладнювати їм життя» На що сто років тому скаржилися пасажири львівського громадського транспорту, і чи дорого було помирати?

Газета "Kurjer Lwowski"

«Міський поховальний заклад. На вчорашньому засіданні комісії міського поховального закладу радний Пшиґодзький доповідав про справу поховальних класів. Цих класів буде вісім, і два для бідних. Кожен клас буде представлено відповідною фотографією, на підставі якої замовник зможе зорієнтуватися, які за цим класом передбачено караван, катафалк, труну, освітлення і т. д. – Для 1-го, 2-го і 3-го класу передбачається металева труна, 10 жалібників, чотири карети і т. д., для 4-го, 5-го і 6-го передбачено дубову труну, для 7-го і 8-го – букову або соснову... Ціни похорону, не враховуючи, звісно, цвинтарних оплат, плати за подзвін тощо, встановлено такі: 1 клас – 400 кор., 2 клас – 340 кор., 3 клас – 276,50 кор., 4 клас – 210,50 кор., 5 клас – 157,50 кор., 6 клас – 115,70 кор., 7 клас – 75,60 кор., 8 клас – 53,60 кор. Для бідних 1 клас – 35,50 кор., 2 клас – 20 корон. Ці ціни та інше будуть чинними вже від 1 лютого 1914 р. Ці пропозиції прийнято».

 // Kurjer Lwowski. — 1913. — 21 лист. — С. 2.

Газета "Gazeta Wieczorna"

«Незакриті листи. У теперішні складні часи навіть кілька геллерів становлять поважну суму, за яку можна купити меланж з пінкою, або збільшити посаг для доньки, якщо вона є. Через це мені і спала думка написати про кілька важливих речей у формі відкритих листів, але щоб це не звучало надто трагічно, назву їх лише незакритими...

Починаю серію цих листів і звертаюся до

Шановної Дирекції електричних колій у Львові.

Шляхетна Дирекціє!

Після кількарічної відсутності я повернувся до Львова і побачив значно побільшений трамвайний рух; кілька маршрутів, можливість пересадки з трамваю до трамваю, можливість їхати за “шістку” [20 геллерів] протягом майже цілої години і т. д. Просто диво!Але не про це йдеться. Трапився зі мною випадок, який змусив мене сильно замислитися.

Було це так:

Я кілька разів переконався, що маршрут ŁD від віденської кав’ярні до вокзалу є коротшим, ніж маршрут KD між цими точками, а це значить, що трамвай приїде на вокзал раніше. Отже, одного дня я поспішав на потяг і, сівши до вагону на вул. св. Софії [тепер – частина вул. Франка між вул. Зарицьких і вул. Ярославенка], ввічливо попросив у кондуктора квиток до вокзалу, але з пересадкою. І от зустрів ганебну відмову, “адже” цей трамвай також іде на вокзал. Чи я спізнився через це на вокзал? Борони Боже! але лише тому, що біля кав’ярні я пустив старий квиток за вітром, покинув трамвай і заскочив до вагону ŁD, який саме проїжджав.

Очевидно, за це задоволення я мусив повторно заплатити 20 геллерів готівкою. Іншого разу, їдучи з вокзалу, я хотів тим же трамваєм ŁD заїхати до Валів, а потім пересісти на KD. Кондуктор, однак, заявив мені, що квитка з пересадкою мені не дасть, бо йому не можна. Я вийшов і знаєте, Шановна Дирекціє, що зробив? Пішов спочатку по розум до голови, а потім до костелу св. Ельжбети. Там сів на наступний трамвай і вже без проблем купив квиток з пересадкою. А чому біля аптеки Лазовського його купити не можна, а на наступній зупинці, через 50 м можна? Перепрошую, це має сенс? Нехай Шановна Дирекція сама визнає!

Це розпорядження не має сенсу через наступні причини: Воно не приносить трамваю реальної користі, як його скасування не принесе реальної шкоди. Його можна легко оминути, як я описав вище, цілком легальним шляхом. Зрештою, трамвай існує для зручності “покупців квитків”, а не для того, щоб ускладнювати їм життя»

 // Gazeta Wieczorna. — 1913. — 21 лист. — С. 4.

Газета "Gazeta Codzienna"

«Куди подівся Адась? Мешканці вул. Мурарської [тепер – вул. Єфремова] дуже занепокоєні зникненням п’ятирічного Адася Галечка, над яким батько Проць, як і рідна мати, так немилосердно знущалися. Минуло п’ять тижнів, дитини нема, а влада про це зовсім не турбується. Сусіди розповідають, що востаннє Адася бачили на вулиці Кадетській [тепер – вул. Гвардійська]. Вітчим, який підмітає вулиці, побачивши пасинка, почав його жорстоко бити грубим держаком своєї маґістратської мітли. Хлопець розпачливо стогнав, а врешті, вирвавшись з рук свого мучителя, перескочив паркан якогось приватного саду і сховався між кущами.

Там його знайшов студент, син власника, і думаючи, що хлопчик заховався, аби красти ягоди, вигнав його на вулицю, а крім того, вдарив. Таким чином Адась знову потрапив до рук вітчима, який продовжив над ним знущатися. Аж студент, обурений цим варварством, сам допоміг дитині вирватися, і вона втекла в напрямку вулецьких ярів. Розлючений Проць рушив за нею в погоню... і повернувся через дві години, але без Адася. – І від цього часу слід дитини пропав. Ходять чутки, що тієї ж ночі Проць вибрався на пошуки (?) дитини і повернувся додому сам аж о 4-тій годині ранку. Це зникнення дитини і нічні справи Проця коментують різні люди, дуже їх непокоїть ця загадка, вони роблять власні припущення, але безуспішні.

Може, поліція зайнялася б цим випадком, зазирнула б до Проців, які є сторожами будинку № 24 на вул. Мурарській, може, розпитали б сусідів і делегували б якогось Шерлока на розвідку?..»

 // Gazeta Codzienna. — 1913. — 21 лист. — С. 2.

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«Міський поховальний заклад. На вчорашньому засіданні комісії міського поховального закладу радний Пшиґодзький доповідав про справу поховальних класів. Цих класів буде вісім, і два для бідних. Кожен клас буде представлено відповідною фотографією, на підставі якої замовник зможе зорієнтуватися, які за цим класом передбачено караван, катафалк, труну, освітлення і т. д. – Для 1-го, 2-го і 3-го класу передбачається металева труна, 10 жалібників, чотири карети і т. д., для 4-го, 5-го і 6-го передбачено дубову труну, для 7-го і 8-го – букову або соснову... Ціни похорону, не враховуючи, звісно, цвинтарних оплат, плати за подзвін тощо, встановлено такі: 1 клас – 400 кор., 2 клас – 340 кор., 3 клас – 276,50 кор., 4 клас – 210,50 кор., 5 клас – 157,50 кор., 6 клас – 115,70 кор., 7 клас – 75,60 кор., 8 клас – 53,60 кор. Для бідних 1 клас – 35,50 кор., 2 клас – 20 корон. Ці ціни та інше будуть чинними вже від 1 лютого 1914 р. Ці пропозиції прийнято».

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1913. — 21 лист. — С. 5.

Газета у форматі pdf