Брукування вулиці Янівської, виділення земельної ділянки в Сихові В контексті теперішніх дорожніх робіт на вулиці Шевченка не зайвим буде зауважити, що подібні заходи планувалися і рівно сто років тому. Крім цього, не обійшлося без чергового раунду міжгазетних боїв. Як уже згадувалося раніше, справа Бейліса викликала великий резонанс, і львівські часописи не залишалися до неї байдужими.

Газета "Kurjer Lwowski "

«Засідання міської ради відбудеться в четвер. На порядку денному з-поміж іншого: Брукування вул. Янівської [тепер – вул. Шевченка]. Службова інструкція для міської пожежної сторожі. Виділення субвенції для будівництва сокільні [будинку товариства “Сокіл”] на Клепарові. Збільшення штату возних маґістрату. Виділення субвенції міському театру. Прийняття спадку Теофіла Дундера. Про безкоштовне виділення земельної ділянки в Сихові під будівництво житлового будинку для рим. кат. плебана...»

 // Kurjer Lwowski. — 1913. — 12 лист. — С. 2.

Газета "Gazeta Wieczorna"

«“Слово польське” після київського вироку. Вже під час багатотижневого процесу про “ритуальне вбивство” “Слово польське” поводило себе більш ніж підозріло. З огляду на численних євреїв, які подають до “Слова”добре оплачувані оголошення, і з огляду на ще достатню, попри постійне зменшення, кількість євреїв-передплатників, “Сл. пол.” не могло явно висловлювати свої думки, які сприймають існування ритуального вбивства як факт – однак як тільки могло, доносило свої чорносотенні погляди. Скорочуючи до мінімуму все, що свідчило на користь Бейліса, вони роздмухували до велетенських розмірів те, чого притримувалися прокурор і чорносотенці – так “Сл. пол.” навіювало своїм читачам віру в існування канібалізму серед євреїв. Уся ця “віра” “Сл. пол.” проявилася після оголошення вироку. Не маючи сил пережити те, що Бейліса звільнили, “Сл. пол.” з досади виказало, що незважаючи на вирок – Ющинського вбили євреї з ритуальною метою. Вчора воно пише, що київський процес “не дав підстав заперечувати, що євреї не були виконавцями цього вбивства, здійсненого для жертви людської крові”. Усуньмо обидва заперечення, і судження “Сл. пол.” звучатиме так: київський процес дав підстави стверджувати, що євреї були виконавцями вбивства... Нехай усі культурні передплатники “Сл. пол.” це запам’ятають!» 

 // Gazeta Wieczorna. — 1913. — 12 лист. — С. 5.

Газета "Gazeta Lwowska"

«На вулиці Казимирівській [тепер – частина вул. Городоцької від пл. Торгової до вул. Шевченка] вчора бляхарський помічник Ян Шлямпа затримав 18-річного Петра Мусієвського, який, їдучи разом з ним зі Стрия потягом, украв у нього під час сну два годинники. Поліція поки що помістила Мусієвського до своїх арештів. Користуючись з людської наївності, така собі Фріда Раттнер ворожила особам обох статей, отримуючи за це досить високі винагороди. Кілька осіб з цих наївних,яким стало шкода даремно витрачених грошей, поскаржилися на Раттнерову поліції».

Газета "Kurjer Lwowski poludniowy"

«Ворожка. Користуючись з людської наївності, така собі Фріда Раттнер ворожила особам обох статей, отримуючи за це досить високі винагороди. Кілька осіб з цих наївних,яким стало шкода даремно витрачених грошей, поскаржилися на Раттнерову поліції».

«Небезпечний пташок. Поліція в Боґуміні заарештувала такого собі Остапа Станіслава Кульчицького. Оскільки з’ясувалося, що він походить зі Львова, тамтешня поліція звернулася до львівської по інформацію, і з’ясувала, що Кульчицький ошукав у Львові різних людей і присвоїв їхні гроші. Через це його відіслано до Львова і тут поміщено в арештах».

 // Kurjer Lwowski poludniowy. — 1913. — 12 лист. — С. 5.

Газета у форматі pdf