Янівський цвинтар, заснований 1883 року – один із львівських цвинтарів, де поховані визначні українські та польські діячі.

Цей цвинтар від своїх початків слугував місцем поховання для  найбідніших верств населення Львова. Першим видатним львів’янином, похованим тут, був латинський архієпископ Юзеф Більчевський, який заповідав поховати себе поміж бідних людей.

Янівський цвинтар прийняв на вічний спочинок видатних українців: активну діячку УВО Ольгу Басараб, замордовану польськими шовіністами; бойовиків ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина, страчених за вироком польського суду; командувача військ УГА Мирона Тарнавського; видатного громадсько-політичного діяча, прем’єра ЗУНР Костя Левицького; художника Модеста Сосенка; поета Богдана-Ігоря Антонича.

На могилах Українських Січових Стрільців, полеглих у листопадових боях 1918 року, у 1934 році за проектом Петра Холодного встановили надгробки з бетону з військовим хрестом. Між двома світовими війнами на Янівському кладовищіі відбувалися щорічні поминки і походи українців.

Радянська влада в руслі тотального знищення історичної пам’яті підкорених народів провадила державну політику плюндрування цвинтарів, насамперед військових поховань «ворожих» армій. 1971 року за дорученням Львівського облвиконкому бульдозерами зрівняли з землею стрілецькі могили, понищили хрести та викопали людські останки. Ентузіастам все ж вдалося врятували могили Мирона Тарнавського та Костя Левицького. Хоча згодом пам’ятники на їхніх могилах нищили ще декілька разів.

Натомість радянська влада ще у 50-х роках упорядкувала меморіал львівських робітників, загиблих у сутичці з польського поліцією в 1936 році під час похорону безробітного Владислава Козака та могилу комуністичного бойовика Нафталі Ботвіна.

1990 року міська влада Львова ухвалила відновити меморіал УГА на Янівському цвинтарі (на фото). Цей надзвичайно складний з огляду на технічне виконання проект зараз реалізовано повністю.

Більшість пам’ятників на цвинтарі належать долоту майстрів з каменярських фірм О. Загурського, А. Круля, Л. Тировича, Г. Пер’є, Л. Ольшевського, Т. Івановича. 

На початку 80-х років минулого століття у зв’язку з браком вільного місця Янівський цвинтар закрили, виняток робиться лише для поховань у могили та гробівці близьких родичів.