В період грипу УОЗ рекомендує

  • 14.01.2016, 18:12
  • Марта Більська
Дотримання елементарних правил безпеки в період грипу суттєво підвищує шанси уникнути небезпечне захворювання. Тому управління охорони здоров’я ЛМР нагадує клінічні ознаки грипу, які можуть попередити хворобу, а також поради щодо того, що робити, якщо людина таки захворіла на грип.

Грип – гостра інфекційна хвороба з періодичним епідемічним поширенням, яка характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів із переважанням трахеобронхіту і супроводжується вираженою інтоксикацією і гарячкою.

Попри те, що показник смертності від неускладненого грипу невисокий і становить 0,01-0,2 %, він різко збільшується, в разі виникнення хвороби у пацієнтів похилого і старечого віку й ослаблених хронічними серцево-судинними й легеневими недугами осіб, а також у вагітних і дітей раннього віку. Окрім цього, нові пандемічні штами грипу мають здатність уражувати наймолодші верстви населення і спричиняти значно вищу летальність – до 10 %.

Резервуаром і джерелом збудника є хвора людина, а в окремих випадках – ще й тварини. Механізм передачі — повітряно-краплинний. Із крапельками слизу під час кашлю і чхання збудник викидається на відстань до 3-3,5 м. Зараження можливе також через предмети домашнього вжитку (рушник, посуд, дверні ручки, контаміновані руки тощо).

Сприйнятливість населення до грипу дуже висока у людей усіх вікових груп, але найбільшу кількість захворювань спостерігають у дітей, віком від 1 до 14 років, що в 4 рази вище, ніж у осіб похилого віку. Відносно рідкісними є випадки грипу тільки серед дітей перших місяців життя, які одержали пасивний імунітет від матері. Із 6-місячного віку діти можуть легко інфікуватися.

Тривалість епідемії грипу зазвичай становить 3-6 тижнів. Як правило, вони трапляються восени або взимку. Під час епідемії занедужує 25-40 % населення охопленого грипом регіону.

Інкубаційний період короткий, коливається від кількох годин до 1-2 діб. У типових випадках хвороба починається гостро.

Виділяють два основні синдроми – інтоксикаційний і катаральний (з ураженням дихальних шляхів).

При інтоксикаційному синдромі на перший план виступають такі ознаки, як помірний озноб або мерзлякуватість, різкий головний біль із переважною локалі­зацією в лобовій ділянці й скронях, ломота в тілі, м'язах, іноді артралгії, біль під час руху очима або натискання на них, світлобоязнь, сльозотеча, різка загальна слабість, втомлюваність, млявість. Ці прояви в перший день захворювання домінують над катаральним синдромом. Загальна слабість у тяжких випадках може спричинювати адинамію. Нерідко вона супроводжується запамороченням і непритомністю. Озноб буває сильним, за умови різкого підвищення температури тіла після її зниження внаслідок недоречного при цьому захворюванні застосування хімічних антипіретиків.

Уже з перших годин температура тіла сягає максимальних показників — 38,5- 40°С і вище. Рівень гарячки відображає ступінь інтоксикації, але ототожнювати ці поняття не можна. Іноді за доволі високої температури ознаки інтоксикації виражені слабко, що переважно спостерігається в пацієнтів молодого віку. Гіпертермія у них короткочасна, і надалі захворювання проявляється середнім ступенем тяжкості. Температурна реакція при грипі вирізняється гостротою й відносною нетривалістю: що вища температура тіла, то зазвичай коротший період гарячки. Гарячка при грипі триває від 2 до 5 діб, а потім температура тіла знижується прискореним лізисом. У 10-15 % хворих гарячка має двохвильовий характер, що пов'язано з ускладненнями, спричиненими бактерійною мікрофлорою або загостренням хронічних захворювань.

Катаральний синдром на початку хвороби часто не є вираженим. У деяких випадках він характеризується сухістю й відчуттям дертя в горлі, закладеністю носа. Найтиповішою ознакою катарального синдрому є трахеобронхіт, який проявляється відчуттям дертя або болю за грудниною під час дихання, що зумовлено запальним процесом слизової оболонки трахеї та бронхів, грубим надсадним кашлем, іноді нападоподібним із незначною кількістю мокротиння. Дряпаючий біль за грудниною вважається характерною ознакою грипу. Під час нестримного сухого кашлю виникає сильний біль у верхніх відділах прямих м'язів живота й міжреберних м'язах по лінії приєднання діафрагми до грудної клітки. Згодом кашель стає вологим. Катаральний синдром триває близько 7-10 діб, найдовше зберігається кашель.

Зміни з боку травного каналу для грипу не характерні. При тяжких формах апетит знижується аж до анорексії через інтоксикацію. Язик залишається вологим, вкривається білим нальотом. Живіт м'який, неболючий під час пальпації. Печінка і селезінка не збільшені. Частіше спостерігають закрепи, рідко може бути нетривалий пронос.

У разі грипу легкого ступеня тяжкості, температура тіла не перевищує 38°С і нормалізується через 2-3 дні. Симптоми загальної інтоксикації й катаральний синдром виражені слабко. У деяких випадках за клінічною картиною така форма мало чим відрізняється від ГРЗ іншої етіології.

Перебіг грипу середньої тяжкості характеризується підвищенням температури тіла до 39 °С, вираженими симптомами інтоксикації та ураженням дихальної системи. Гарячка триває до 4-5-ї доби. Цю форму грипу реєструють найчастіше.

Тяжкий перебіг грипу проявляється швидким розвитком і значною вираженістю інтоксикації, гарячки і катаральних ознак. Характерними є:

  • гострий початок;
  • висока і тривала гарячка (39-40 °С) із різко вираженою інтоксикацією;
  • різка слабість аж до повної адинамії;
  • сильний головний біль і біль у м'язах, виражена ломота в тілі;
  • сонливість або безсоння, запаморочення;
  • можливі марення, галюцинації, втрата свідомості, судоми;
  • нудота, повторне блювання;
  • землистий відтінок шкірних покривів;
  • постійна задишка, що посилюється під час рухів;
  • позитивний симптом щипка;
  • поява менінгеальних симптомів, які прогресують, енцефалітний синдром;
  • часте виникнення ускладнень з боку дихальної системи і передусім – вірусно-бактерійні пневмонії.

Якщо у перебігу хвороби не виникає ускладнень, то через 2-3 дні хворий починає одужувати: температура тіла знижується, кашель стає м'якшим, зникають головний біль і міалгії. Загальна слабість і розбитість можуть зберігатися ще кілька днів і довше. Катаральний синдром зникає пізніше.

Більшість хворих на грип лікують у домашніх умовах. Показаннями до госпіталізації є тяжкі й ускладнені форми, а також грип, що поєднується із хронічними неспецифічними хворобами легень, бронхіальною астмою, ІХС, вираженим атеросклерозом, тяжкою гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, тиротоксикозом, тяжкими хворобами крові, наслідками перенесених черепно-мозкових травм чи нейроінфекцій.

Під час гарячки і протягом перших днів після нормалізації температури тіла хворому на грип необхідно дотримуватися ліжкового режиму. Незалежно від тяжкості хвороби, показане тепло (тепле ліжко, грілки до ніг тощо). Широко використовують чай з лимоном, фруктові соки, гарячі напої з плодів калини, малини, настої із квіток липи, бузини, листя суниці, евкаліпта, чебрецю, хвоща польового, ромашки, кореня оману, лужні мінеральні води з молоком тощо. З метою детоксикації, кількість спожитої рідини має бути такою, щоби під час хвороби добовий діурез був не меншим, ніж зазвичай, або навіть перевищував його.

При високому рівні гарячки рекомендують фізичне охолодження: збільшення площі відкритої поверхні тіла, холод на голову й до магістральних судин шиї, пахвових і пахвинних ділянок (протягом 20 хв через кожні 2 год), вологі обгортання, протирання шкіри 0,25-0,5% розчином оцту, 50% розчином спирту, увімкнення вентилятора та ін.

Жарознижувальні препарати призначають лише при гіперпірексії (40°С і вище) і виражених мозкових й серцево-судинних розладах у дозі, що знижує температуру тіла лише на 1-1,5°С – до рівня, за якого організм хворого буде більш-менш задовільно переносити гарячковий стан. Варто прагнути до поступового зниження температури тіла. Важливо пам'ятати, що шаблонне застосування цих засобів при грипі не лише не виправдане, а й шкідливе. Показаннями до застосування жарознижувальних засобів варто вважати не стільки абсолютні цифри термометрії, скільки самопочуття хворого, показники гемодинаміки, стан нервової системи. Засоби ряду НПЗП підбирають індивідуально, залежно від конкретної клінічної ситуації. Використання ацетилсаліцилової кислоти при грипі у більшості країн заборонене.

Для зменшення проявів фарингіту призначають смоктальні таблетовані або інгаляційні засоби, які не містять антибактерійних компонентів, а також очисне полоскання горла 2% розчином натрію гідрокарбонату, настоями ромашки, шавлії, чебрецю, розчином фурациліну (1:5000). Добре зменшують біль за грудниною і сприяють відходженню мокротиння різні відхаркувальні препарати. Вони абсолютно показані при грипі, тому що полегшують можливість видалення густого мокротиння, яке накопичується у бронховому дереві й відходження якого утруднене через зниження секреції бронхових залоз. Відсутність відхаркування призводить до розмноження бактерійних збудників у бронхах, виникнення ускладнень. Закладеність носа, утруднення носового дихання зменшують закапуванням чи розпиленням у носові ходи судинозвужувальних засобів (наприклад, оксиметазоліну чи ксилометазоліну).

На практиці при грипі нерідко зловживають антибіотиками. Разом з тим, вони мають чіткі клінічні показання до застосування: 1) дуже тяжкий перебіг грипу (гіпертоксична форма з енцефалітними проявами, починається із пневмонії); 2) грип у дітей перших 2 років життя, вагітних, різко ослаблених, осіб похилого і старечого віку; 3) бактерійні ускладнення; 4) тяжкі супутні хронічні захворювання які можуть загостритися внаслідок грипу. У решті випадків антибіотики протипоказані, бо вони посилюють алергізацію організму, пригнічують утворення протигрипозних антитіл, збільшують частоту різних ускладнень.

При розвитку набряку легень в умовах реанімації чи відділення інтенсивної терапії проводять патогенетичну протинабрякову, ангіопротекторну й антитоксичну терапію, згідно з відповідними рекомендаціями і протоколами.

Профілактика. Важливим заходом запобігання поширенню грипу є раннє ви­явлення хворого, його ізоляція в домашніх умовах, в ізоляторі гуртожитку, інтернату або госпіталізація. Насамперед, слід подбати про ізоляцію хворого від здорових осіб, особливо дітей молодшого віку. У період епідемії нерідко виникає потреба в розгортанні тимчасових стаціонарів для хворих на грип. їх доцільно відкрити на базі лікувальних закладів, що мають рентгенівське обладнання і клінічну лабораторію.

Для дезінфекції приміщення, де знаходиться хворий, слід застосовувати препарати хлору, УФО. Використані хворим посуд, постільну білизну, носові хустин­ки, рушники кип'ятять. Особи, які доглядають за хворим, повинні користуватися марлевими масками із 4-6 шарів.

У період підвищеної захворюваності забороняють проведення дитячих масо­вих заходів, переривають шкільні заняття. У лікувальних закладах уводять карантин. Працівники лікувальних, дитячих і торгових закладів, будинків для самотніх людей старечого віку і транспорту повинні надягати марлеві маски.

Для екстреної профілактики грипу після контакту з хворим на підтверджений грип застосовують ті самі противірусні препарати, що і з лікувальною метою. Озельтамівір використовують по 0,075 г на добу протягом 5 днів. Застосовувати інгібітори нейрамінідази в масовому порядку для профілактики без особливих показань ВООЗ не рекомендує через можливе формування стійкості вірусів грипу до цих препаратів. Лейкоцитний інтерферон уводять у носові ходи по 5 крапель 2-3 рази на добу. Нині для специфічної профілактики грипу застосовують інактивовані грипоз­ні вакцини — препарати, що містять антигени вірусів грипу актуальних підтипів А/Н1N1 та А/Н3N2 і типу В, які зараз циркулюють і спричинюють захворюваність на грип у світі. За прогнозами ВООЗ, циркуляція саме цих збудників продовжуватиметься і найближчими роками.

Первинна неспецифічна профілактика спрямована на запобігання потрап­лянню вірусу в організм і на посилення неспецифічної імунної відповіді для уникнення розвитку захворювання. Найпростішим і найефективнішим заходом є так зване соціальне дистанціювання, тобто перебування на безпечній території від інших людей, які можуть бути інфіковані. Під час епідемії необхідно уникати великих зборів, скупчень людей на роботі і, якщо можливо, перебувати вдома. Рекомендується ретельно і досить часто мити руки з милом або дезінфекційними розчинами на спиртовій основі.