«Кожен з нас, на своєму місці має добре вчитися, має знати свою історію, має цінувати Україну, цінувати своїх вчителів, цінувати своє оточення»,- А. Москаленко на відзначенні 80-ої річниці від дня народження Василя Стуса

Сьогодні, 14 березня, у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулася Урочиста академія «У смерті повернувся до життя» з нагоди 80-ої річниці від дня народження Василя Стуса.

«В кожного з нас є свої асоціації з Василем Стусом. Я думаю, що окрім творів, які він творив, важлива річ є, яка для мене особисто дуже запам’ятовується і дуже асоціюється з його постаттю, - це його дуже сильний характер.

Минулого року у Львові відбувся ПЕН-конгрес. Це такий відомий з’їзд письменників, поетів, які займаються своєю працею, але, окрім того, вони несуть в цей світ правду з єдиним гаслом: «Це є правда в умовах пропаганди». І правда є така, що сьогодні, на жаль, ми маємо в російських тюрмах наших письменників, наших митців. Минулого року ми говорили про Сенцова, і це теж певна паралель з Василем Стусом.

На жаль, сьогодні ми маємо і дуже сумну новину, тому що сьогодні Львів прощається ще з одним своїм Героєм, який загинув за Україну, за Незалежність України, але це все повинно давати таку ще одну сходинку, ще одну впевненість в тому, що ми маємо бути єдиними, ми маємо бути сильними. Кожен з нас, на своєму місці має добре вчитися, має знати свою історію, має цінувати Україну, цінувати своїх вчителів, цінувати своє оточення»,- зазначив Андрій Москаленко, заступник міського голови з питань розвитку.

Львівський навчально-виховний комплекс ім. В. Стуса організовує вже третій захід такого типу. Урочиста академія «У смерті обернувся до життя» присвячена 80-ій річниці (дата – 6 січня) від дня народження українського поета, дисидента Василя Стуса, ім’я якого носить заклад.

В академії словами поета описується його дитинство, юність, перше кохання, становлення поета та громадського діяча і трагічна доля, повернення з Пермської області тіл Олекси Тихого, Юрія Литвина та Василя Стуса. Саме це перепоховання у 1989 році послужило першим наймасовішим актом протесту та виявом громадянської непокори української інтелігенції.

У виставі задіяні учні молодших класів, а саме – хор «Росинка», учні 8-11 класів та вчителі гімназії. Звучали пісні сестер Тильнюк на слова поета та гурту «Один в каное».

Заключна пісня – виступ зведеного хору молодших, старших («Легенда») класів та вчителів «Мов жертва щирості життя».

Використано інсценізовані спомини політв’язнів Василя Овсієнка та Зоряна Попадюка, що відбували покарання разом з Василем Стусом.