Цього року Сихів святкує 600-річчя

Цього року Сихівський район святкує 600-річчя від часу згадки про село Сихів у «Хроніці Львова» українського історика Дениса Зубрицького. Святкування 600-річчя планується у травні на День міста. До цієї події Сихівська адміністрація видала буклет про історію цієї території. Історичну довідку підготував дослідник Р. Крип'якевич. Як повідомив голова Сихівської адміністрації Іван Лозинський, буклети роздаватимуть мешканцям, які справно оплачують за комунальні послуги.

З історії Сихова

Історія Сихова, набагато давніша, ніж факт переходу цих земель із Пустомитівського району під юрисдикцію міста Львова у 1962 році чи навіть позначка на австрійські карті з початку XIX віку.

У знаменитій «Хроніці Львова» українського історика Дениса Зубрицького, виданій польською мовою у Львові в 1844 році, на  ст.79, читаємо, що «село Сихів придбав Петро Влодек, або ж Влодкович, із Харбиновичів 25 травня 1409 р. в Івана Русина та жони його Оксани за 50кіп грошів". Таким чином, історія славного Сихова налічує не менше як шість віків. Значить, сихівці мають  повне право святкувати своє 600-річчя хоч би вже зараз, з чим ми, як їх щиро поздоровляємо.

А вже через два роки (1411) згаданий  Петро Влодкович продає свій маєток  Іванові з Зубрі з деяким зарибком за 60 кіп грошів, одержавши на додачу коня вартістю 4 копи.

Не минає і року, як 28 жовтня 1411р., як засвідчує Іван із Обихова, каштелян шермський і староста львівський Яшко Фортуна з сином Іваном (очевидно, з Зубрі) продають свою сихівську землю знову ж Петрові, синові Влодка (якого  тепер  величають старостою теребовлянським), але вже за 170кіп грошів (ті ж «Акти», с.80). Якщо когось ще дивує, звідки у сьогоднішніх сихівців стільки таланту до вигідних комерційних трансакцій, - ось вам і готова гіпотеза: це у них генетичне.

Тим часом сихівська маркетингова машина і далі не знижує своїх обертів. Не проминуло й одинадцять місяців, коли 14 вересня 1412р., як знову ж засвідчує каштелян і староста львівський Іван з Бихова, - наш знайомий Петро з Харбиновичів, якого вже титулують підстолієм сандомирським, продає сихівські добра (не повірите!) - Іванові із Зубрі за 130кіп грошів (там само, стор.82).

Про дальшу долю сихівських земель згадує цілий ряд архівних документів. Так, 12 листопада 1430р.  підчаший  короний і староста руський Іван Вужик з Діброви з доручення самого короля вирішує суперечку про Сихівські маєтки між братами Іваном, Миколою і Мартином з Княгинич та Іваном із Зубрі( там само, стор.64). Врешті 1 серпня 1457,- як засвідчують львівський  земський суддя Сцібор з Вишні і підсудок Іван з Високого,- браття Іван і Микола  із Зубрі поділили між собою села Сихів, Зубрю і Освічу (так само, стор.202).

Згодом, у 1485 році справу  власності на сихівські ґрунти вирішують суддя Гунтер  і підсудок Іван із Високого („Акти", т.7, с.149), а в 1499році-Петро Мишковський із Пречичева, воєвода белзький і староста генеральний руський. Про межі між Сиховом і Зубрею складають угоду на три роки між  Дериславом  Вовчком із Бочева, львівським підкоморієм, і львівськими міськими радниками („Акти", т.9, с.175). Розрахунки при відповідних торгових операціях проводяться вже не в копах грошів, а в новій валюті - у гривнях. Так, як сьогодні. Тільки що з того часу курс гривні відчутно підупав: ціна половини Сихова та четвертини Зубрі коливалася в межах 200-420гривень.

У сихівські торгові трансакції втягнули навіть ксьондза Яна Кровіцького, декана катедрального львівського. Він позичає сихівським землевласникам-радникам міста Львова-300гривень під  заставу  землями сихівськими та під відсоток 10 гривень  річно. Треба зазначити дивовижно тодішній низький відсоток порівняно з нинішніми апетитами львівських банків. „Сей  чесний прелат", як вказано в актах,  велить використати відсоток так:   радники    повинні    сплачувати   щорічно   5 гривень  лекторові літургічному при катедрі, а ще 5 гривень „міському лазебникові", який за це зобов'язаний  дозволяти вчителеві міської  школи, всім учням і шести ксьондзам  користуватися лазнею щотижня" (Д.Зубрицький, „Хроніка Львова", с.113).

У львівських архівах збереглося ще чимало документів, з яких можна почерпнути багацько відомостей про тогочасне життя мешканців Сихова, економічні взаємини та побут  різних прошарків населення цього краю, та за браком місця  залишимо їх іншим дослідникам сихівської старовини.  Не можемо не згадати лише про одну знаменну подію початку XVI століття: у 1525році села Сихів і Зубря отримують магдебурзьке право, яке надавало їм  досить широку самоуправу.

За матеріалом Р. Крип'якевича.