Під час Екофоруму фахівці дискутували про державну політику якості питної води

Сьогодні на стадіоні «Арена Львів» триває V Міжнародний Lviv Eco Forum. Зранку фахівці презентували стратегію водної політики України-2019 та обговорили сценарій розвитку цієї галузі з огляду на виклики на 30 років вперед, а пізніше — подискутували про впровадження державної політики якості питної води. Як зауважили фахівці, Україні потрібне прогресивне і жорстке законодавство щодо якості питної води, її переробки і повторного використання.

фото: Олександр Мазуренко
Фото: Олександр Мазуренко

Валерія Бурлакова, менеджер з розвитку бізнесу у країнах Західної та Східної Європи, компанія «DuPont Safety & Construction», коротко окреслила європейські політичні рамки та інструменти управління в галузі якості води й менеджменту водних ресурсів.

«У законодавстві Європейського Союзу базовою є директива по воді. Усі документи регулярно переглядають і вдосконалюють. Водна політика стає одним із пріоритетів роботи. Було проведено дуже багато досліджень, щоб виявити, що було не так у директиві, яка була 20 років тому, і що потрібно зробити, щоб це змінити.

Дуже багато заводів у Євросоюзі відповідають нормам виготовлення води. Ультрафільтрація — базова умова праці з водою. Директива по очистці міських стічних вод — теж буде переглянута, але навіть її стандартам відповідають не всі міста Євросоюзу. Щоб стимулювати країну відповідати цій директиві, застосовують штрафи. Наприклад, Італія платить 35 млн. євро за те, що не відповідає цим нормам директиви.

Ключовий драйвер до повторного використання води, її переробки — це дефіцит води. І багато країн Сходу уже цим займаються. Сьогодні третина Євросоюзу уже має брак води. А до 2030 року — це буде половина. Але жодних кроків до повторного використання води тут не вчинено. Єдиним стимулом у Європі є різні фонди фінансової підтримки. Новий закон, який мають прийняти, регулює повторне використання води у сільському господарстві, і він не вимагає, а регулює. Це маленький крок Євросоюзу, і попри це, існує уже багато програм повторного використання води у промисловості. Є лише дві установки з повторного використання води — в Нідерландах та Іспанії. Натомість, у Каліфорнії — найпрогресивніше законодавство по переробці води — прийняте у 2009, доповнене у 2013 і 2018 роках. Треба розуміти, що вода занадто цінна, щоб бути сміттям", — розповіла Валерія Бурлакова.

Наступною виступила Ганна Цвєткова, ВЕГО «Мама-86».

«Хочу представити ще один документ — це «Протокол про воду і здоров’я». Це міжнародний законодавчий акт. Він був підписаний у 1999 році, а вступив у дію у 2005 р. Саме тоді Європа почала говорити про право на воду для кожного європейця. Тому цей документ спрямований на боротьбу зі смертями та хворобами, пов’язаними з водою, шляхом покращення управління водними ресурсами. Уже 26 країн є сторонами протоколу. Його надмета — захист життя і благополуччя людей. Він стосується усіх видів води — води від джерела до крана споживача, стічних і каналізаційних вод.

Зобов’язання країни, сторони протоколу — це встановлення цільових показників забезпечення якості водопостачання і санітарії, терміни їх виконання. Країна має передбачити цілий блок заходів і плани досягнення цілей у цьому напрямку. Усі ці дані і напрацювання аналізуються і публікуються і країна має звітувати про проведену роботу.

Сьогодні Україна також є стороною цього Протоколу. Україна була однією з країн, які ініціювали розробку тексту Протоколу, і він став частиною нашого законодавства. Виконуючи завдання цього Протоколу, у 2011 році наша держава встановила національні цільові показники. Але плану дій тоді не було.

Зараз серед пріоритетів для нас є забезпечення рівного права на воду і санітарію. До 2030 року маємо це реалізувати.

Наша ціль — чиста вода і належні умови санітарії. А це передбачає реконструкцію системи водопостачання і модернізації обладнання. Також Україна має мати чітку політику щодо збереження водних ресурсів і забезпечення їхньої якості — це якість питної води, якість постачання, належний доступ до води усіх мешканців, застосування найкращих практик водопостачання і санітарії, очистка стічних вод", — розповіла Ганна Цвєткова, ВЕГО «Мама-86».

Про проблеми моніторингу якості питної води розповіла Олеся Зоріна з Інституту громадського здоров'я імені О. М. Марзєєва Національної академії медичних наук.

«В Україні немає комплексу моніторингу питних вод, і це ускладнює роботу. За результатами досліджень, виявлено забруднення води фосфатами, органічними речовинами. Серед 9 індикаторів, що є проблемними, єдиним таким є перманганатна окиснюваність. Найпроблемнішим показником є хлороформ та нітрати. З часів незалежності, чинники майже не змінились: відсутність санітарної охорони, очистки.

Однією із проблем є чинний СанПін, який застарів, застаріли нормативи. Є суттєві відмінності між показниками епідеміологічної безпеки, немає порядку інформування мешканців, немає індикаторів показників. Розроблено уніфіковані форми, які слід використовувати для подачі споживачам", — розповіла Олеся Зоріна.

Як відзначила Ірина Войтюк, начальник відділу водних відносин Департаменту водного менеджменту Держводагентства, перед початком впровадження різного роду заходів для покращення стану водних об’єктів, необхідно провести моніторинг.

«З 2014 року у нас пішла точка невідворотності — Україна заявила про впровадження європейських стандартів у водній галузі. Отож, перш ніж роботи якісь заходи, потрібно поставити точний діагноз, зрозуміти, який стан того чи іншого водного об’єкту. Моніторинг — це оцінка стану, план заходів з економічним аналізом. На сьогодні є розроблена європейська модель моніторингу вод. Вона передбачає аналіз водних об’єктів за різними показниками. Показники різні для різних водних об’єктів, тому моніторинг є діагностичний, операційний і дослідницький. Моніторинг має охоплювати ті водні масиви, де є ризики, щоб передбачити заходи для їхнього покращення і потім мати змогу відслідковувати, чи вони дають результат», — пояснила Ірина Войтюк.

Як зауважив Микола Фощій, Перший заступник Голови Державної служби геології та надр України, він — вперше на такому форумі, і йому дуже сподобався рівень підготовки фахівців.

Нагадаємо, LVIV ECO FORUM 2019 (#LEF2019) — подія, де українські та закордонні експерти говорять про збереження водних ресурсів, поводження з відходами й перетворення їх на енергію, а також кліматичні зміни. Подія об’єднає понад 1000 учасників та 50 фахових спікерів з 20 країн світу.

Форум організований Львівською міською радою за сприяння Асоціації водних компаній України «Укрводоканалекологія» та за участі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерства екології та природних ресурсів України.

Стежте за новинами Екофоруму у Львові на офіційній Facebook сторінці: https://www.facebook.com/LvivEcoforum

На сайті: www.eco-forum-lviv.com.ua