Спеціальне інтерв’ю: сучасні українські літератори про Тараса Шевченка

Сьогодні ми знаємо Тараса Шевченка як геніального класика української літератури. Але які почуття переживав поет, коли писав свої безсмертні твори? У рамках проекту "Т. Шевченко 200 років Львів" ми вирішили з'ясувати в сучасних українських літературних діячів, чим особлива творчість Кобзаря та як вона впливає на наше суспільство у ХХІ столітті.

ЛЮБКО ДЕРЕШ, ПИСЬМЕННИК: «ПОСТАТЬ ШЕВЧЕНКА ТАК І НЕ БУЛО ЯК СЛІД ВІДЧУТО, ЙОГО ОСОБИСТІСТЬ ЧАСТО ПЕРЕТЯГУЮТЬ З ОДНІЄЇ КРАЙНОСТІ В ІНШУ, РОБЛЯЧИ З ПОЕТА ТО ПРОРОКА, ТО БЕЗТУРБОТНОГО СВІТСЬКОГО КРАСУНЧИКА».

"По справжньому почав своє знайомство з Тарасом Шевченком, вивчаючи його роки на засланні, коли готував матеріал для оповідання. Зіткнувся з відчуттям, що постать Шевченка так і не було як слід відчуто, його особистість надто часто перетягують з однієї крайності в іншу, роблячи то пророка, то безтурботного світського красунчика. Як на мене, знайомство з Шевченком повинно бути сокровенним, особистісним - таким, якою і була, власне, сама його особистість. Що стосується Шевченкової творчості у відношенні до зимових українських подій, то, мені здається, його політичні заклики більше актуальні, все ж, для іншого часу - зараз слід шукати глобальних візіонерів, які зможуть побачити Україну не локально, а в світовому масштабі, в контексті значно ширшому, ніж про це можна було мислити в часи царату".


ОСТАП СЛИВИНСЬКИЙ, УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ, ПЕРЕКЛАДАЧ І ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ: "ШЕВЧЕНКО МОЛОДШАЄ І ПЛИВЕ З НАМИ В ОДНОМУ ЧОВНІ, ВИЙНЯТИЙ З ОФІЦІЙНИХ ПОРТРЕТІВ І ЗНОВ ОЖИЛИЙ". 

"Дехто каже, буцімто Шевченкові не пощастило, що його ювілейний рік припав на такий неспокійний час в Україні, що всім «не до того» і тому подібне. Це страшна маячня. «До того» - це офіційна академія в палаці «Україна», де на чолі президії сидять Арбузов і Клюєв, як було свого часу заплановано? Думаю, революція – «революція гідності», демократична революція всіх молодих духом – це найкращий подарунок, який ми могли йому зробити. Він молодшає разом з нами, коли його поезія під гітару звучить на барикадах, він пливе в одному з нами човні, вийнятий з офіційних портретів і знов ожилий – так, як це було у 1918-му, в 1989-му. Хай це «запізнілий романтизм», як часом поблажливо це називають, але я щасливий, що ми маємо такого поета – хоч ще не увінчаного лаврами на всесвітньому Олімпі, посередньо перекладеного європейськими мовами і все ще недо-відомого у світі (це все ще мусить прийти), зате такого, з яким можна пліч-о-пліч пройти найтяжчу частину шляху, а потім разом відпочити, порадівши новому дню. Шевченко – це ми самі, з нашими культурними і геополітичними метаннями, сумнівами, двомовністю, відчайдушністю, з нашою незрозумілістю, заплутаністю для більшості людей у світі, але також – із перемогою в якомусь універсальному, остаточному підсумку".

ГРИГОРІЙ СЕМЕЧУК, ПОЕТ: «ЧЕРЕЗ 200 РОКІВ МИ НАРЕШТІ ВІДНАЙШЛИ ШЕВЧЕНКА В СОБІ».

«Тарас Шевченко говорив про свободу особистості як основну цінність. І, можливо, оцей меседж є найбільш актуальним для молоді, адже не хочеться "німим на панщину йти". Загалом, завдяки подіям останніх чотирьох місяців, ми нарешті віднайшли Шевченка в собі. І хай минуло аж двісті років, але ліпше пізно, ніж ніколи».


ДАНИЛО ІЛЬНИЦЬКИЙ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ: «200 РОКІВ МИ ВЧИТУЄМОСЯ У ШЕВЧЕНКА, ЩОБ ПІЗНАТИ СЕБЕ. СЬОГОДНІ МУСИМО ПОЗБАВИТИ ОБРАЗ ПОЕТА ФАЛЬШИВИХ НАШАРУВАНЬ І ВЧИТИСЯ У НЬОГО ЛЮБОВІ».

«Сьогодні важливо знімати з Шевченка фальшиві нашарування, пізнавати його багатовимірність, зберігаючи при тім індивідуальну таїну спілкування з його творами. Внутрішньо пам’ятаймо: Шевченко - це ми».

БОГДАН ТИХОЛОЗ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ: «ШЕВЧЕНКО СТАВ ПЕРЩИМ УКРАЇНЦЕМ І ПЕРШИМ ЄВРОПЕЙЦЕМ».

«Чому саме Шевченко надихає Україну на боротьбу за незалежність? Тому, що Шевченко – це Україна. Відповідь на позір проста й самочевидна до банальності. Поет, власне, й створив наш Майдан – революційний, буремний, перманентний. Територію свободи, форпост гідності, простір самоусвідомлення, самовизначення, самотворення. Він першим став на цьому Майдані, випроставшись на повен зріст, із гордо піднятою головою й огнем в очах. Він став першим українцем і першим європейцем.