Найкращий керівник гуртка: історія Тараса Олексина (фото/відео)

Він - менеджер та новатор, який якісно змінює позашкільну освіту Львова. Він кайфує від своєї професії та власним прикладом доводить, що бути педагогом - це престижно і круто. Тому не випадково, що саме його визнали найкращим керівником гуртка у Львові. 

Більше про те, хто такий Тарас Олексин і як йому вдалося стати переможцем Освітньої премії Львова у категорії “Позашкілля” - читайте у матеріалі.

“У 8 років я перечитав усю наявну дитячу літературу і взявся за “Повість минулих літ””

Тарас Олексин родом з Тернопільщини. До Львова приїхав здобувати фах історика у Львівському національному університеті імені Івана Франка. У 2013 році успішно закінчив навчання на історичному факультеті і почав працювати у Дитячому центрі туризму, спорту та екскурсій МЖК-1, що на Сихові. Тут він працює і досі.

“Історію я полюбив ще у дитинстві. Коли був у третьому класі - перечитав усі казки і дитячу літературу, яка у мене була. І якось натрапив на “Повість минулих літ” Нестора Літописця. Мені, як дитині, сподобались картинки і зацікавило подання інформації. Це було щось кардинально інше, ніж дитячі книги. І це стало переломним моментом, який спонукав мене більше вивчати історію України, - згадує педагог. - Коли ж по закінченню університету мені запропонували роботу у дитячому центрі на Сихові - я з радістю погодився. Бо тут ти можеш сам визначити графік занять, сам обираєш, з якою віковою категорією дітей працювати, 30% програми керівник гуртка може змінювати за власним бажанням. Тобто робота у позашкіллі дуже гнучка. Тут є свобода вибору, що для мене було визначальним. Це те, чого не може дозволити собі ні шкільна освіта, ані дошкільна, ані вища”. 

У Дитячому центрі туризму, спорту та екскурсій Тарас Олексин був керівником історико-краєзнавчого гуртка. Працював зі старшокласниками та учнями 6-го класу.

“Старшокласники, напевно, найкраще підходили для мого гуртка. Бо вони вже доросліші діти, більше розуміють тематику й специфіку занять, і нам було комфортно і цікаво працювати. Але… Все було добре до того моменту, поки вони не почали готуватися до вступу до вищих навчальних закладів. 

Їм стало важко поєднувати навчання у школі, підготовку до вступу і позашкільний гурток. Тому відвідуваність моїх занять різко впала, - розповідає про свій досвід у позашкіллі Тарас Олексин. - Тоді я спробував працювати з учнями 6-го класу. Золоті діти. Їм було цікаво і вони хотіли відвідувати мої заняття. У нас програма була розрахована на 3 роки, а ми з ними успішно пропрацювали 4 роки. Тому що, ми дуже здружилися і нам було весело. Але... Я побачив, що ці діти не розуміють, куди їм подіти ті знання, які вони отримують. Так, в майбутньому, гіпотетично, вони б могли проводити екскурсії. Однак, якщо відверто, до того часу вони все забудуть. 

Зазвичай школярі відвідують гурток, щоб відволіктись від уроків, заради певної розваги тощо. Тобто не для того, щоб отримані знання практично застосувати. А мені власне дуже хочеться, щоб від наших зустрічей була, що називається, “практична користь”, окрім купи позитиву і приємного проведення часу. Через те, я вирішив кардинально змінити свій курс і почати працювати зі студентами. Так виникла Школа гідів”.   

“Мені подобається працювати зі студентами, бо вони відвідують заняття не задля розваги” 

«Школу гідів» при Дитячому центрі туризму, спорту та екскурсій Тарас Олексин заснував два роки тому. Це перші в історії міста повноцінні та безкоштовні для молоді курси екскурсоводів. Оскільки законодавство дозволяє позашкільним закладам залучати дітей та підлітків до 21 року, тому молодий наставник вирішив організувати курси для студентів - істориків. Вони більш вмотивовані, знають, чого хочуть, і прагнуть працювати у сфері туризму та екскурсій. А ще мають певний фундамент знань, оскільки вивчають і цікавляться історією більше, ніж інші підлітки.

“Створювати такий курс я б не наважився, якби у мене не було практичного досвіду екскурсійної діяльності, - каже Тарас Олексин. - Я уже встиг провести близько двох тисяч групових та індивідуальних екскурсій і зрозумів, що готовий ділитися своїм досвідом з молоддю. Тому другий рік навчаю і допомагаю студентам стати професійними гідами. Хочу, аби вони отримали знання та навички, яких не отримують на історичному факультеті. Зокрема, що стосується історії самого Львова”.

Навчання для майбутніх гідів стартує у вересні і є абсолютно безкоштовним. Двічі на тиждень відбуваються теоретичні заняття, а на вихідних обов'язковою є екскурсія по визначних місцях Львова. Влітку вихованці школи складають іспит - самостійно проводять екскурсію. Якщо екзамен “зараховано”, то студенти отримують диплом “Школи гідів”, який дає чимало переваг.

“До прикладу, одна зі студенток Діана Ігнатьєва, яка торік закінчила курс, якось попросила мене надіслати електронний варіант диплому, бо це було для неї бонусом при переведенні з платної форми навчання на бюджетну,”- наголосив Тарас Олексин.

Натомість студентці історичного факультету Софії Грех “Школа гідів” допомогла знайти роботу у музеї.

“Я зараз навчаюся у Тараса і з першого заняття мені було дуже цікаво, бо ми вивчали історію Львова, а це моя улюблена тема. Я зрозуміла, що це те, що мені насправді потрібно. Адже я мрію бути екскурсоводом. І вже навіть знайшла роботу  в Інтерактивному музеї «D.S. Таємна аптека» завдяки “Школі гідів”. Ці курси додали мені впевненості в собі, віру в те, що я можу розповідати відвідувачам цікаві історії, цікаві факти про історичну пам'ятку. І коли я подавала своє резюме на роботу, то вказала, що навчаюсь у “Школі гідів” і це стало бонусом для мене,” - зауважує дівчина.

Ще один студент-історик Артур Білик розповідає, що завдяки навчанню у гуртку зміг провести благодійну екскурсію для родичів наших захисників та захисниць.

“Нещодавно зі мною трапився досвід екскурсовода, і мені дуже допомогли ті знання і навички, які я отримав у Школі гідів. Мій друг попросив мене провести благодійну екскурсію для гостей з Рівного - це були родичі зниклих безвісти воїнів. Я впорався із завданням, оскільки добре знаю історію Львова. Ми відвідали Ратушу, Гарнізонний храм, Домініканський собор, Вірменський квартал, прогулялися центром та завершили екскурсію біля головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка”, - зазначив вихованець “Школи гідів”.

“Хочу, аби позашкілля було у тренді”

Окрім “Школи гідів” Тарас Олексин працює ще й методистом у Дитячому центрі туризму, спорту та екскурсій. Ця посада дає можливість якісно змінювати позашкільну освіту та популяризувати її серед дітей. 

“Будемо відверті: типова модель позашкілля - застаріла. Ці планування на 3-4 роки навчання, древні норми по розкриттю тем і наповненості груп, назви гуртків, від одного лише погляду на які - дитині стає нудно. Все це повинно відійти в минуле. Позашкільні заклади мають приваблювати дітей та підлітків. А для цього треба трохи покреативити”, - переконує педагог.

Відтак, заручившись підтримкою колег та керівництва закладу, Тарас Олексин вирішив модернізувати сихівський дитячий центр. Щоб залучити більше молоді, він ініціював створення модних гуртків: “Курсів мандрівних фотографів” та “Курсів тревел-блогерів”. 

“Де зараз відволікається шкільна і студентська молодь? У соцмережах. Чим вони захоплюються? Створенням контенту, фотографуванням, тим, що відповідає теперішньому ритму життя. Тому потрібно створювати такі гуртки, які будуть цікаві сучасним дітям та молоді. Плюс - придумати інтригуючу назву і це буде притягувати підлітків. Якщо вони люблять фотографувати, знімати відеоконтент, то чому не допомогти їм створити кінофільм чи ролик на You-Tube?!”, - говорить освітянин.

Також молодий методист докорінно змінив інформаційну політику дитячого центру та популяризував його у соцмережах. “У нас була проблема з впізнаваністю нашого закладу. Я створив сторінки в соцмеражах і почав їх розвивати. Крім того, ми почали активно використовувати брошури, буклети, флаєри, плакати, які розвішували у школах”. 

Крім того, Тарас Олексин спільно з колегами та гуртківцями долучились до промоції найбільшого району Львова - Сихова. Вони випустили перший повноцінний туристичний путівник “Небанальний Сихів”, де можна знайти, що варто подивитись, що сфотографувати і чим зайнятися у наймолодшому районі міста Лева.

Щоб якісно змінити позашкільну освіти потрібні кошти. Але Тарас Олексин розуміє, що у часі війни гроші першочергово мають скеровувати на підтримку армії. А для освітніх проєктів можна шукати спонсорів та залучати гранти. Тому він планує на базі дитячого центру за підтримки міського департаменту освіти заснувати громадську організацію.

«Це дозволить нам подаватися на всеукраїнські, а головне - європейські гранти, що мають на меті допомогти вітчизняним закладам освіти. Відтак нам не треба буде чекати, коли в бюджеті міста з’являться гроші на наші потреби, а скористаємося можливостями гуманітарної допомоги міжнародних донорів, - міркує педагог. - Також дуже важливо, що це допоможе вирішити давню проблему із скромним фінансуванням педагогів - в обмін на відповідну віддачу та активність, а це - точно про нашу команду. Відтак ми зможемо подаватися на фінансування потенційних проєктів та нових гуртків: “Мовної Школи” , “Творчої студії”, “Курсів пілотування БПЛА”.

Також у планах центру покращити матеріально-технічну базу та оновити приміщення.

«Багато речей ми зробили своїми силами. Зокрема, ми облаштували сучасну фотостудію, оновили спортзал. Також хочемо створити у центрі навчально-відпочинкові зони для вихованців, батьків та працівників. Будуть окремі полички з цікавими виданнями про діяльність наших гуртків, - розповідає Тарас Олексин. – До речі, спортивний зал ми хочемо перетворити на мультифункціональний простір, де будуть розкладні столики і стільці, додатковий проектор, стіна-екран з можливістю проводити тут відкриті лекції, семінари».

Власне, модернізація позашкільного закладу на Сихові спонукали Тараса Олексина позмагатися за Освітню премію Львова.

“Освітня премія Львова - це шанс бути почутим”

Ще у 2020-му році Тарас Олексин брав участь у загальноміському конкурсі «Успішний педагог», де здобув  перемогу серед представників позашкілля. З того часу більше не хотів подавався на освітній конкурс, бо вважав, що потрібно дати можливість іншим колегам спробувати свої сили. А ще, на думку викладача, коли щороку подавати заявку - то це виглядає як заробітчанство. 

“Можливо я не правий, але цей фактор для мене мав велике значення. Тому коли до мене зателефонували колеги з пропозицією податися на “Освітню премію Львова 2024”, я до цього поставився скептично, і не був впевнений, що це буде доречно. Але колеги мене переконали спробувати, мотивувавши тим, що “ніхто не буде тобі виплачувати гроші просто так, якщо ти на це не заслуговуєш”. Вони повірили в мене і в те, що я можу гідно представити дитячий заклад. І вони мене переконали”, - згадує педагог.

Ключовим етапом  конкурсу було представлення освітньої ідеї. Тарас Олексин мріє перетворити Дитячий центр туризму, спорту та екскурсій в освітній та культурний хаб, який би був місцем сили не лише для вихованців та педагогів, але й для усіх мешканців міста. Місцем, де можна відпочити і набратися позитивної енергії. 

У своїй перемозі молодий методист не був впевнений, тож коли почув на сцені своє ім’я був приємно шокований. І зрадів, що зможе задонатити і закрити збори своїм друзям, які служать в ЗСУ. 

Своїм колегам Тарас Олексин радить викорінювати свою невпевненість, яка заважає їм брати участь в освітніх конкурсах і перемагати.

“Я знаю величезну кількість класних спеціалістів з позашкілля, які є набагато крутіші за мене, і якими я надихаюся. Але коли я їм кажу спробувати - вони вагаються, бояться, що не вийде. Мовляв “я щось роблю, але роблю для себе, для дітей, для рідних, і хто знає - той знає”. Так не має бути. Найважливіше - це спробувати. Адже не придбавши лотерейний квиток - ви ніколи не виграєте джек-пот. У гіршому випадку нічого не зміниться, а в кращому, ви станете впевненішими у собі та будете надихати своїх вихованців та колег”. 

Додамо, що у Львові є приблизно 400 працівників позашкілля.

Довідка

«Освітня премія Львова» - це найпрестижніша нагорода в галузі освіти. Конкурс серед освітян проводять у місті вже впродовж десяти років. До 2024-го він мав назву «Успішний педагог», однак торік його трансформували в «Освітню премію Львова».

Загалом для участі в конкурсі «Освітня премія Львова 2024» педагоги подали понад 400 заявок, які оцінювали у три етапи. У першому етапі учасники демонстрували свою мотивацію та професійність у відеопрезентаціях та анкетах. До наступного, другого етапу, пройшли 252 педагоги (188 — це представники шкіл міста Львова, 21 конкурсант із закладів позашкільної освіти, 39 — це вихователі львівських дитячих садків та 4 представники закладів професійно-технічної освіти).

Другий етап – практичні заняття з обов’язковою оцінкою учасників школярами. Тут обрали 150 лауреатів премії.

Опісля 18 найкращих учасників пройшли у фінал, щоб позмагатися за звання переможців у кожній із категорій. На цій стадії відбувалося інтерв’ю з комісією, а також представлення своєї освітньої ідеї. До складу комісії входили директори шкіл, садочків, позашкілля, депутати та представники освітнього середовища.

Наприкінці 2024 року 147 працівників освітньої галузі отримали премії у розмірі 35 000 гривень, а троє найкращих – по 100 000 гривень, подорож до Фінляндії та цінні подарунки від партнерів.

 Найкращими стали: вчителька-логопединя у яслах-садок №153 Олена Бущак, керівник гуртка «Школа Гідів» у Центрі туризму, спорту та екскурсій Тарас Олексин та вчителька початкових класів у школі №86 Галина Чепак.