«Наказ Градоначальника Львова. Власники ресторанів, пивних, винарень, бакалійних крамниць та інших торгових підприємств повинні протягом трьох днів від сьогоднішньої дати без винятків винести з крамниць усі запаси горілки, вина, пива та інших алкогольних напоїв і перемістити до окремих приміщень чи льохів і підвалів, і повідомити адресу зазначених місць до Управління Градоначальника (Австр.-угорський банк), звідки буде вислано особу з метою опечатування складу спиртних напоїв.

Осіб, які не підкоряться цьому наказу, або яких застануть за продажем спиртних напоїв, буде покарано грошовим штрафом до трьох тисяч рублів і вислано за межі міста.

Львів, 18 вересня 1914.

Градоначальник

Генерал-майор ЕЙХЕ р. вл.» («Kurjer Lwowski poranny», s. 1).

«Проти пияцтва. Рятівних розпоряджень п. Градоначальника у Львові очікували вже протягом довшого часу. Пияцтво у Львові, попри заборону продажу спиртних напоїв, процвітало далі, хоч і не в тій мірі, як до цього. Населення, незважаючи на розпорядження про закриття монополій у Росії, тихцем забезпечувала себе напоями і частувала ними себе й гостей. Звідси з’являлося багато неприємних речей, які часто опиралися на владу. Сьогодні цю справу, болючу протягом довшого часу, вирішили у дуже вдалий спосіб. Розпорядженням про опечатування всіх складів напоїв і трунків буде раз і назавжди покладено край пияцтву, яке в теперішні надзвичайно важкі часи не повинно процвітати» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Недобросовісне пліткування далі процвітає у Львові. Знову вчора було пущено в обіг, невідомо з якого джерела, чутку про ймовірний наказ влади, щоб населення закупило продуктів на кілька днів і не виходило з дому. Такого наказу ніхто не видавав, його повторювання є звичайною, недобросовісною пліткою, яка має на меті викликати новий неспокій у місті» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Мандрівки людей. Рано-вранці відбуваються масові мандрівки людей за міські рогачки по картоплю, залишену на полях, яку досі ніхто не викопав. Ідуть і жінки та діти з мішками і мотиками, а обличчя їх усміхнені вже заздалегідь на думку про цей цінний продукт харчування. “Кажу вам, мамусю, картоплини, як крашанки. Давно вже ми їх не бачили”. І тягнуться діти за мамусею, яка їм на завтра, неділю, обіцяє незвичайний делікатес» («Gazeta Wieczorna», s. 3).

«Полонені і поранені. Позавчора ввечері до Львова відпроваджено партію австрійських полонених у кількості 100, яких тимчасово розміщено в будинку школи ім. св. Мартина. Після короткого відпочинку їх вчора доставили на вокзал Підзамче, звідки вони вирушать у подальшу дорогу. Серед полонених було багато львів’ян, яких знайомі сердечно вітали.

Вчорашньої ночі також привезено багато поранених солдатів обох армій, яких розміщено в новоутворених лазаретах. Транспорти поранених, які одужують, відправляються мало не щодня з вокзалу Підзамче в напрямку Києва» («Kurjer Lwowski poranny», s. 1–2).

«Небезпечна забава. Вже кілька разів ми повідомляли про нещасні випадки, причиною яких стали вибухи карабінових набоїв. У загальному шпиталі на лікуванні залишаються ще кілька підлітків, які влаштовували собі стрілянину знайденими патронами. Вчора схожий випадок трапився з 8-річним Мар’яном Смоленським, який отримав численні опіки» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

«Оригінальний книгар. Сторож будинку, Михайло Осташевський, на вул. Кадетській, 17 [тепер – вул. Героїв Майдану], влаштував у своєму помешканні справжню книгарню, хоча зовсім не знається на літературі. Поліція виявила у нього велику кількість книжок, а серед них Лозинського “Польське життя”, твори Міцкевича, ілюстрований словник Париляка, Бєґаса у виданні Біґельштайна “Польське мистецтво”, “Пана Тадеуша” з ілюстраціями Андріоллі та багато інших. Ці книжки походять з крадіжок, а потерпілі можуть їх розпізнати в поліцейській інспекції» («Wiek Nowy», s. 5).

«Клопоти нареченої. Кароліна Копач з вулиці Зиблікевича [тепер – частина вул. Франка від вул. Зеленої до вул. Мєндєлєєва] мала гарного нареченого в особі Степана Голодюка. Однак воєнні часи покликали нареченого до військових лав, і п. Кароліна залишилася сама. Ще за мирних часів присутності нареченого вона купила за власні – як стверджує – гроші меблі на посаг, які для певності збереження наречений забрав до свого помешкання у школі Ленартовича на вулиці Ветеранів. Серед цих речей були ліжка, дзеркала, картини, шафи, столи, шафки для начиння, простирадла, стільці, кухонне начиння і т. д., взагалі всі необхідні для майбутнього подружнього життя предмети. Ці речі зберігалися частково на горищі, частково в підвалі, під замком. Тимчасом позавчора прийшла племінниця нареченого Юзефа Зелінська, і взявши собі на допомогу сторожку Анну Фліґель, відкрила відмичкою двері і забрала всі речі як з горища, так і з підвалу. Панна Кароліна повідомила про цей бридкий вчинок племінниці свого нареченого поліції, яка вивчає, як фактично виглядає справа з речами і кому вони де-факто належать. Слідство покаже, наскільки скарга панни Кароліни є слушною» («Wiek Nowy», s. 6).

«Сполоханий злодій. Шулім Аґід, шинкар на вул. св. Мартіна, 10 [тепер – вул. Жовківська], вчора повідомив поліції, що минулої ночі невідомий злочинець через пивничний отвір пробрався до його шинку, але відразу ж біля входу його зрадив електричний дзвінок, який має пряме сполучення з помешканням Аґіда. Однак поки потерпілий устиг одягнутися і спуститися до шинку, крадій тим часом утік, забравши з собою 100 пляшок лікеру. Крім того, він відкупорив бочку з горілкою, яка тим часом текла струменем» («Kurjer Lwowski poranny», s. 2).

Газета у форматі pdf