«НАКАЗ

На підставі військового права розпоряджаюся, щоб населення міста Львова до завтра, дня 4 вересня, 6 година ранку, здала в ратуші всю зброю (холодну і вогнепальну), яку має у власності.

У випадку невиконання цього розпорядження винний потрапить під воєнний суд.

Личаківська рогачка, 3 вересня 1914.

Командувач 42 піхотної дивізії генерал-лейтенант фон Роде» («Wiek Nowy», s. 2).

«Відозва президії міста.

Громадяни!

На підставі наведеного вище наказу командувача військ, які займають Львів, закликаю всіх мешканців, щоб вони здавали всю зброю в ратуші внизу. Прийматиме радний Бєнєцький з комісією.

Національну зброю, карабелі, чиновницькі шпаги, музейні об’єкти слід відносити до музею ім. Собєського. Прийматиме директор Чоловський за розпискою.

Закликаю до негайного виконання наказу в інтересах міста і його мешканців.

У Львові дня 3 вересня 1914.

Рутовський» («Wiek Nowy», s. 2).

«Заборона продажу алкоголю.

З розпорядження військової влади видано таке оповіщення:

Всі шинки, пивні і крамниці вин повинні бути негайно зачинені. В ресторанах і закусочних не можна подавати горілку і вино.

Ті, хто не дотримуватиметься теперішньої заборони, підлягатимуть суворому покаранню, а надто у них буде безповоротно відібрано концесію на ведення підприємницької діяльності.

Рутовський.

У Львові, дня 3 вересня 1914» («Wiek Nowy», s. 3).

«Зайняття Львова російськими військами. Від моменту появи на ратуші білого прапора в місті запанувало очікування. Населення зосереджено і з відчуттям важливості моменту чекало на те, що станеться. Зі швидкістю блискавки містом пролетіла звістка про те, що вулицею Зеленою увійшов перший кінний патруль під проводом офіцера, і подався до ратуші, де очікувала зібрана Міська рада, ґроно найбільш шанованих громадян, запрошених Міською радою, з-поміж них ексц. гр. Пінінський, посол Станіслав Генрик гр. Бадені, президент [Крайового суду] Пжилуський та ін.

Російський офіцер, діставши з кишені аркуш, зачитав повідомлення командувача російських військ фон Роде про зайняття міста і бажання, щоб президія міста з’явилася на рогачці, водночав він запевнив, що військо цілком дружньо поводитиметься з населенням і увійде до міста з повною довірою до населення. Російська армія – він засвідчив – прагне, щоб життя міста йшло у звичайному ритмі. Вимагає лише, щоб усі шинки і винярні було зачинено.

Відповідно до вимоги, виїхала на рогачку

міська делегація

на Личаківську рогачку пп. д-р Рутовський, д-р Шталь, д-р Шляйхер і Гінґлер. Командувач фон Роде прийняв їх в оточенні свого штабу. Відбулися тривалі переговори французькою, а потім німецькою мовами.

Після переговорів депутація прибула до ратуші, де віцепрезидент Рутовський передав справи Раді, зібраній у великій залі засідань.

Армія входить до Львова, однак вимагає – як повідомив генерал – абсолютних гарантій безпеки, яких відповідно до чіткого наказу головнокомандувача мусить вимагати через мішаний склад населення.

Отже, вимагає 16 закладників, а зокрема 4 поляків, 4 євреїв, 4 українців і 4 старорусинів.

Від цієї умови залежатиме спокійний вхід російських військ до міста.

Далі генерал зажадав, щоб негайно, щонайпізніше до 6 години ранку всі мешканці здали в ратуші всю холодну і вогнепальну зброю. Навіть музейну зброю слід передати на зберігання міському музею за розпискою.

Бути закладниками зголосилися радні д-р Рутовський, п. Вчеляк, о. Шидельський, дир. Болеслав Левицький і посол д-р Стеслович. Кандидатуру д-ра Рутовського, з огляду на його становище господаря міста, не прийняли.

З-поміж представників єврейського населення зголосилися пп. д-р Якуб Діаманд, д-р Герман Рабнер, Ізидор Йонас і Миколай Вайнреб. З колективу старорусинів – пп. д-р Лев Павенцький, радник Іван Лісковацький, о. Іван Давидович, д-р Завадський, з українців – дир. Микола Заячківський, о. Йосип Боцян, ред. Павло Войнарович і проф. д-р Євстахій Грицак. Крім того, після полудня до ратуші приїхав митрополит о. Шептицький, пропонуючи себе як закладника, якщо виникне потреба...» («Wiek Nowy», s. 2).

«Смерть літуна. Літуном, який разом з аеропланом кілька днів тому впав у парку Кілінського і загинув, був капітан австрійського генерального штабу, Оскар Розманн. Як повідомляє “Fremdenblatt” від 30-го серпня, капітан Розманн саме в день своєї смерті отримав військовий хрест заслуги» («Wiek Nowy», s. 5).

Газета у форматі pdf