«...світ ділиться на тих, хто танцює танго, і на тих, хто про нього говорить і пише»День 13 грудня 1913 року став знаковим для історії Львова та його української громади. Саме цього дня митрополит Андрей Шептицький урочисто передав у дар українському народові Національний музей. Звичайно, городяни слідкували і за подіями, які відбувалися поза Львовом. Це і віднайдення картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза», викраденої за два роки до того, і стрімке зростання уваги до нового танцю – танго.
Газета «Руслан»
«Св. Николай загостить до дітий “Рускої Захоронки” при ул. Мартина [тепер – вул. Жовківська] ч. 25 дня 19 с. м. о 3. год. по полудни, а до дітий Городецкої Захоронки прибуде також о 3. год. 21. грудня і в великій салі “Дністра” роздасть дарунки. Просить ся о численну участь батьків і знакомих. Вступ вільний».
// Руслан. — 1913. — 13 груд. — С. 3.
Газета "Gazeta Wieczorna"
«Дивлячись на “танго”. – Чи Ви танжите?
– Ви про що??!!
– Чи Ви танжите?
– Не розумію!
– Питаю, чи Ви танцюєте танго?
– О, так! Мабуть, це вже далеко зайшло, якщо цей новий танець породив неологізм?!
Так і є, шановні Читачі! Танго вже має своїх митців, поетів, художників, шанувальників, а що найважливіше, завдяки своєму успіху має вже і противників та в’їдливих карикатуристів. Нині світ ділиться на тих, хто танцює танго, і на тих, хто про нього говорить і пише. Останніх є значно більше.
Цей танець прибув в епоху, коли дорожнеча змусила Австрію імпортувати аргентинське м’ясо, і протягом неповного року він став питанням першорядного значення, навколо якого обертається світ...».
«Сцена з львівської біржі. Львів’янин протягом години слідкує за ходом справ на біржі, уважно прислухається до пропонованих і жаданих цін, дивується людям, які продають і купують відразу кількадесят цистерн нафти, що коштують десятки тисяч корон, а цієї нафти взагалі не бачать... Вже перед самим закриттям біржі підходить до брокера і шепче йому на вухо:
– Я б теж купив...
– До Ваших послуг, зараз знайдемо продавця, на грудень чи на січень?
– Просив би з негайною доставкою...
– А якої марки, бориславської чи спеціальної?
– Цісарської...
– Якої?
– Цісарської. Прошу літр цісарського гасу, але доброго, щоб лампа не коптіла!
Трансакція, на жаль, не стала успішною».
// Gazeta Wieczorna. — 1913. — 13 груд. — С. 3-5.
Газета "Gazeta Poranna"
«Прорив водопровідної труби. Вчора зранку на вул. Янівській [тепер – вул. Шевченка
], біля будинку № 24, прорвало водопровідну трубу, і вода почала витікати на вулицю. Слід завдячувати швидкому прибуттю водопровідної служби, що вилив води не набув більших обсягів».// Gazeta Poranna. — 1913. — 13 груд. — С. 3.
Газета "Gazeta Lwowska"
«Поліцейська хроніка. До складу купця Манча на вул. Сонячній, 55 [тепер – вул. Куліша
] вчора в полудень проникли злодії і викрали різні товари загальною вартістю 280 кор.Павло Волянюк, кур’єр «Львівського фехтувального клубу» на вул. Городоцькій, 26, втік зі Львова, вкравши 50 кор., які належали цьому Товариству, одяг вартістю 30 кор. і велосипед вартістю 80 кор.».
// Gazeta Lwowska. — 1913. — 13 груд. — С. 3.