Для вілли на Парковій пропонують нове життя: простір культури, реабілітації та підтримки людей

Йдеться про віллу площею 744 кв. м, зведену у 1887 році за проєктом архітектора Наполеона Лущкевича. Пізніше будівлю перебудували за проєктом Фердинанда Касслера для віцепрезидента Львова Віктора Хаєса. Сьогодні це пам’ятка архітектури місцевого значення, яка потребує масштабної реставрації.
Як зазначає директорка Інституту стратегії культури Юлія Хомчин, найкращий спосіб зберегти спадщину — знайти для неї нове життя та актуальну суспільну функцію.
«Вілла на Парковій потрібна не культурі чи медицині — вона потрібна людям. Має працювати для громади зараз і в майбутньому. Це про перспективу, стратегічне мислення та відповідальність за те, як ми зберігаємо й переосмислюємо міську спадщину», — наголошує Юлія Хомчин.
У різні роки в будівлі працювали дитяча поліклініка та відділення сімейної медицини Другого медичного об’єднання Львова. Однак у травні 2024 року 10 сімейних лікарів перевели до відремонтованої поліклініки на вул. Стецька, 3.
За попередніми оцінками, для реставрації будівлі необхідно близько 80 млн грн.
В Інституті стратегії культури переконані, що одним із можливих шляхів збереження пам’ятки може стати залучення міжнародних грантів, донорських програм та партнерських ресурсів. Саме такий підхід уже неодноразово працював у Львові.
«Ми багато говоримо про фізичну відбудову країни, але не меншою є потреба у відновленні людини. Саме тому Львову потрібні простори, де мистецтво працює не лише як культурний продукт, а як інструмент реабілітації, підтримки та повернення до повноцінного життя», — зазначає Юлія Хомчин.
Особливу увагу планують приділяти програмам для військових, ветеранів, людей з інвалідністю, родин військовослужбовців та всіх, хто потребує фізичного чи ментального відновлення.
«Ми не просимо в міста десятки мільйонів гривень на реставрацію. Ми пропонуємо інше — дати шанс залучити ці ресурси ззовні. Йдеться про міжнародних партнерів, грантові програми та інвесторів, готових вкладати у проєкти відновлення людини через культуру, реабілітацію та роботу зі спадщиною. Це велика відповідальність, але саме так ми можемо дати цій пам’ятці нове життя», — підсумовує Юлія Хомчин.



