Три види хрестів з різних матеріалів для Меморіалу Героїв представили на Личакові: рідні полеглих можуть залишати відгуки (відео)

Сьогодні на Полі почесних поховань представили зразки хрестів, виконані в трьох різних матеріалах. Вони перебуватимуть тут впродовж зими, щоб можна було побачити їхню стійкість у природних умовах. 

За словами архітекторів, команди під керівництвом Дмитра та Олени Райфшнайдерів, проєкт яких переміг на Всеукраїнському архітектурному конкурсі, намогильні споруди – головний акцент меморіального комплексу, який покликаний нести у майбутнє не стільки ідею смутку і скорботи, скільки ідею гідного вшанування Героїв і світлої пам’яті про їх жертву. Тож команда архітекторів пропонує світлі намогильні споруди, які контрастуватимуть із темним тлом ландшафту навколо і більш характерні в українській традиції військової меморіалізації. Проте на прохання рідних один із взірців виготовили з граніту. 

Намогильна споруда має кілька частин:

• плита або хрест з фотографією, іменем та інформацією про похованого;
• місце для озеленення обрамлене бортами;
• передній блок з написом «За Україну! За її волю!» і QR-кодом для інформаційної довідки про похованого, на цей блок можна покладати квіти, лампадки і пам’ятні речі.
• позаду підземно влаштоване кріплення для прапорів.
• кожну намогильну споруду планується додатково підсвітити вбудованим направленим світильником.

Після архітектурного конкурсу в міськраді провели більше 30 зустрічей з родинами полеглих. Окрім того, дискутували з фаховими середовищами, людьми, як спеціалізуються на мілітарній некрополістиці. 

“Всі зацікавлені, щоб цей меморіал був витривалий, не втрачав своїх візуальних характеристик десятиліття і століття. Сьогодні представлено намогильні споруди з трьох матеріалів: пісковик, граніт і тераццо. 

Кожен з них має свої плюси і мінуси, які можемо бачити вже сьогодні. Коли йде невеликий дощ, граніт, попри те, що ми обрали найсвітліший варіант цього матеріалу, який можна знайти в Україні, потемнів. Але і коли нема дощу, він є достатньо темний і на тлі великих дерев і цього місця він буде розчинятися в середовищі. 

Нам здається, і за рішенням конкурсу, і загалом, щоб максимально показати місця поховання наших Героїв, тут має бути світлий матеріал. Це може бути, наприклад, тераццо. Це матеріал штучного походження, але він враховує всі моменти, які неможливо врахувати в природному камені. 

Бо пісковик є пористий, вбирає в себе воду, яка при замерзанні може провокувати тріщини. Також він є більш м’яким. Навіть зараз на хресті можна побачити невеликий скол. Але це є традиційний матеріал, який історично використовували на козацьких могилах. Тоді тераццо ще не було. А зараз для України тераццо це вже не зовсім новий матеріал, адже його використовували в нас при похованнях міжвоєнного періоду”, — розповів Антон Коломєйцев, головний архітектор Львова. 

На меморіалі рідні загиблих захисників оглянули представлені взірці, ставили питання архітекторам та ділились першими думками. 

“Ми ще з самого початку, коли ховали своїх рідних, давали згоду на те, що ми ховаємо їх на Полі почесних поховань, і погоджувались, що все буде зроблено за військовими традиціями. Щодо представлених зразків, тераццо, на мою думку, є найкращим. Зараз, при такій похмурій погоді, можна добре побачити, як поводить себе камінь, тобто перший пісковик вже зеленіє і синіє, і, думаю, що це не дуже добрий варіант, а тераццо — дуже гарний: білий, світлий і, думаю, що це саме те, що потрібно. 

Мій чоловік загинув ще в квітні 2022 року і ми перші на цьому полі, вже досить давно очікуємо і хочемо, щоб було впорядковано, бо не всі мають змогу приїжджати до своїх рідних, є і старші люди, а коли все зроблять, то місто за цим буде доглядати”, — розповіла Катерина Редько, дружина загиблого воїна. 

“Ми точно, як сім’я, хочемо, щоб цей цвинтар виглядав світлим, білим і ті приклади, які представлені, зокрема два з них є саме такими. Сьогодні була така бурхлива дискусія і ми дійшли висновку, що ми часто говоримо про одне і те ж різними словами. Тут дуже важливо не переходити на особистості і не ображати одне одного. Очевидно є якісь побажання і доповнення. Але сутнісно те, що ми побачили, — форма козацького хреста, білий колір: чи пісковик, чи тераццо — абсолютно добрі з історичною тяглістю та уніфікованим виглядом для військових поховань. Тобто це якісні елементи, які є, на мою думку, добрим прикладом для формування сучасного військового кладовища з історичною тяглістю і традицією”, — зазначив Юрій Цибух, брат полеглої захисниці Ірини “Чеки” Цибух. 

Зазначимо, на полі почесних поховань, на вул. Мечникова, розпочали захоронення полеглих воїнів практично одразу з початком повномасштабної війни. Нині, за словами керуючого справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євгена Бойка, місто вже на етапі прийняття практично кінцевих рішень щодо проєкту. В планах з початку весни почати будівництво самого меморіалу. 

“Важка розмова, бо кожен має свою думку, але ми мусимо спілкуватися, бо тільки в спілкуванні знаходять рішення. Насправді ми змінили дуже багато. При початковій концепції в нас була така символічна конструкція у вигляді тризуба, яка була розвернута в бік агресора. Не було тоді заплановано стіни з іменами тих, хто, ймовірно, загинув. Була запроєктована чаша з водою, кімнати тиші, тобто багато дуже добрих рішень були запропоновані експертами від родин полеглих захисників. Зокрема, у фінальній концепції проєктантів тепер є композиція ангела, яка буде в завершальній частині меморіалу. Тобто все це з’явилось в результаті діалогу, комунікації і опрацювання тих ідей, які ми збирали під час загальних зустрічей”, — розповів Євген Бойко. 

Попереду ще вибір форми зелених насаджень. Також з родинами на зустрічі обговорювали формати та розміри шрифту і фото — все це надалі вдосконалюватимуть. 

В інформаційному центрі Личаківського цвинтаря, при вході на Поле почесних поховань новітніх Героїв (86а), є бланки для відгуків, де впродовж місяця можна залишити свої враження, зауваження та пропозиції щодо намогильних споруд. Їх збиратимуть, щоб вдосконалювати наявні прототипи. 

Нагадаємо, наприкінці травня у Львові презентували оновлений проєкт військового Меморіалу Личаківського цвинтаря. Впродовж року його допрацьовували архітектори, за побажаннями родин захисників.

Довідка 

ТЕРРАЦЦО – це декоративний матеріал із природними кам’яними наповнювачами (кварц і мармур). Його використовують в українській традиції військових поховань із початку XX століття. Його переваги: стійкість, наближена до граніту; світлий колір, що найкраще відповідає ідеї світлої пам’яті воїнів; делікатний оксамитовий відблиск при поліруванні та простота в обслуговуванні. Взимку такий матеріал не потребує обробки захисним покриттям та є стійким до морозу, вологи та солі. Для догляду за таким пам’ятником достатньо раз на 3 – 4 роки помити його мийкою високого тиску. Також такий матеріал стійкий до випадків вандалізму. 

Проте тераццо менш популярний матеріал у сучасній практиці порівняно з гранітом і пісковиком.

Фотографія виконана методом ультрафіолетового друку на внутрішню поверхню гартованого скла зі стилізацією під гравіювання. Це забезпечує надійний захист і стійкість.

Озеленення представлене вічнозеленою ґрунтопокривною жимолостю в поєднанні із барвінком. 

ПІСКОВИК – світлий природний камінь із більш пористою структурою та меншою твердістю, ніж у граніту. Традиційно використовується в меморіальних спорудах. У сухому стані має світло-сірі відтінки, при намоканні (дощ чи сніг) помітно темніє. Серед переваг: світлий колір, що відповідає ідеї «світлої пам’яті», та історична традиція меморіального застосування. А з недоліків — природна схильність до потемніння, швидкого накопичення мохів у порах; можливість лущення поверхні та складність в обслуговуванні – чистити доведеться кожні кілька років, може розшаровуватися і тоді треба міняти цілий хрест, а найважливіше – такої кількості якісного і довговічного пісковику в Україні немає. Взимку необхідно обробляти кристалізатором, тоді мороз, волога і сіль менше впливатиме. Такий матеріал потрібно раз на 3 роки мити мийкою високого тиску та чистити від моху. Також він не стійкий до вандалізму. 

Фотографія виконана методом ультрафіолетового друку на внутрішню поверхню гартованого скла зі стилізацією під гравіювання. Це забезпечує надійний захист і стійкість.

Озеленення представлене вічнозеленим ялівцем (Shlager) в поєднанні із барвінком.

ГРАНІТ  – природний камінь із високою міцністю та стійкістю до зовнішніх впливів. Покостівський граніт має дрібнокристалічну строкату структуру з білих, сірих і чорних зерен. Переваги: висока міцність, низька пористість, повільне утворення мохів і біонасичень. Недоліки: надто темний колір, що у великій масі може мати моторошний ефект і створювати враження масивної й похмурої кам’яної площини, що суперечить ідеї світлої пам’яті захисників; асоціюється з радянською традицією меморіалізації. Взимку мороз, волога і сіль не викликає реакцій матеріалу. Такий матеріал достатньо раз на 5 років помити мийкою високого тиску. Також стійкий до випадків вандалізму. 

Фотографія виконана методом ультрафіолетового друку на внутрішню поверхню гартованого скла зі стилізацією під гравіювання. Це забезпечує надійний захист і стійкість.

Озеленення – вічнозелений ялівець (Shlager) в поєднанні із барвінком.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ОНОВЛЕНОГО ПРОЄКТУ МЕМОРІАЛУ ГЕРОЇВ