У Львові вперше за десятки років відновили скульптуру святої Єлизавети на фасаді храму святих Ольги і Єлизавети. Йдеться про твір митця Тадеуша Блотницького, встановлений у 1911 році на бічній вежі храму на площі Кропивницького. Під час бомбардування Львова у вересні 1939 року скульптура зазнала значних пошкоджень: зокрема, втратила голову та частину руки.
Крупний план відновленої кам’яної скульптури святої Єлизавети на фасаді храму. Позаду видно стіну з червоної цегли, металеве риштування та фрагмент зеленого даху.
«Це результат доброї співпраці громади, міста і благодійників. Спільними зусиллями вдалося відновити скульптуру святої Єлизавети, яка була пошкоджена ще під час Другої світової війни під час бомбардування Львова. І тепер свята Єлизавета знову споглядатиме наше місто з висоти цього величного храму.
Роботи виконано дуже добре. До того ж вони проводились на висоті понад 20 метрів, що додавало особливої складності», — зазначив керуючий справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євген Бойко.
Меценатську підтримку релігійній громаді храму та виконавцям надав Ростислав Мельник (засновник компанії Ріел). Кошти були використані на придбання матеріалів та встановлення риштування.
«Важливо, що є відповідальні власники, які розуміють необхідність реставрувати пам’ятки та належно їх утримувати. Дякую за співпрацю і участь в реалізації цієї Програми відновлення фахівцям коледжу Труша, НУ „Львівська Політехніка“, історикам і мистецтвознавцям, всій молодій команді реставраторів під керівництвом Юліана Оробця та меценату», — додала заступниця директора офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Маріанна Мороз.
Ініціатором відновлення стала релігійна громада храму, яка звернулася до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради. Місто допомогло створити спеціальну експертну комісію за участю реставраторів, архітекторів і фахівців профільних освітніх установ, яка супроводжувала процес робіт та під керівництвом архітектора Юрія Дубика сформувала Програму консервації скульптури.
У березні цього року комісія обстежила скульптуру та підтвердила, що вона перебуває в аварійному стані. Камінь продовжував руйнуватися через тріщини, ерозію, атмосферний вплив і механічні пошкодження.
Відновленням скульптури займалася команда фахівців під керівництвом реставратора Юліана Оробця. Архітектором проєкту став Юрій Дубик. До супроводу робіт також долучилися фахівці Національного університету «Львівська політехніка» та Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.
«Для коледжу це дуже цінно — бути долученим до такого проєкту. Ми не могли безпосередньо залучати студентів до висотних робіт, але це колосальний досвід у реставрації, який можна передавати нашим студентам. Вони ознайомлювалися з цим процесом, долучалися теоретично. Для нас як навчального закладу важливо й надалі брати участь у таких реставраційних проєктах», — зазначив фахівець із реставрації кам’яних творів мистецтва, голова циклової комісії Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Юрій Кочмар.
«Сьогодні здійснилася одна з мрій, яка стояла перед нашою громадою, — доповнити втрачені елементи скульптури святої Єлизавети на фасаді храму. Багато років вона стояла без голови, без руки. До нас підходило чимало людей, які запитували про цей дефект і цікавилися, чи відновлять скульптуру. І сьогодні це сталося. Радіємо та дякуємо всім, хто долучився до реставрації», — зазначив настоятель храму отець Іван Галімурка.
Реставраційні роботи тривали три місяці. Для відновлення втрачених елементів скульптури фахівці використали збережені архівні фотографії та інші історичні матеріали, на основі яких відтворили голову і руку святої Єлизавети.
«Над скульптурою працювали четверо людей, які виконували різні завдання. Зокрема, одні моделювали портрет, інші очищали скульптуру. Самі втрачені елементи — руку та голову — виготовляли в майстерні, а решту робіт виконували безпосередньо на об’єкті, на висоті», — розповів керівник команди реставраторів, викладач кафедри реставрації творів мистецтва з каменю Львівського фахового коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша Юліан Оробець.
Найбільше часу — близько півтора місяця — зайняло очищення скульптури. За словами Юліана Оробця, камінь під шаром патини вже був пошкоджений, тому працювати потрібно було дуже делікатно, щоб зберегти сліди роботи майстра та автентичну скульптуру. На завершальному етапі для очищення також застосували лазерну технологію.
Важливою складовою проєкту стала співпраця реставраторів та архітектора, адже скульптура є частиною архітектурного ансамблю храму. Крім того, її розташування на висоті понад 20 метрів вимагало особливої уваги до пропорцій відновлених елементів і того, як вони сприйматимуться знизу.
«При відновленні втрачених фрагментів важливо було правильно визначити пропорції голови, її нахил, розташування корони та порух руки. Усе це потрібно оцінювати з урахуванням того, що скульптуру люди бачать знизу. Саме тому спільна робота архітектора і реставратора була дуже важливою», — пояснив доцент кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», автор проєкту Юрій Дубик.
Історію створення скульптури та її особливості розповів історик і мистецтвознавець, провідний інженер Львівської національної галереї мистецтв Ігор Сьомочкін. За словами дослідника, імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф І хотів, щоб у зображенні святої Єлизавети були відтворені риси його дружини — імператриці Єлизавети Баварської, відомої як Сісі, яка загинула у 1898 році.
«Імператриця Єлизавета особисто у Львові ніколи не бувала. Водночас вона була дуже популярною на теренах Австро-Угорщини, зокрема й у Галичині. Відповідно до проєкту, храм зі скульптурою святої Єлизавети з рисами дружини імператора мав стати найвищим у Львові», — зазначив Ігор Сьомочкін.
До слова, наступного тижня фахівці планують провести 3D-сканування скульптури. Після цього риштування демонтують, і її можна буде оглянути на фасаді храму.
Храм святих Ольги і Єлизавети збудували на початку XX століття за проєктом архітектора Теодора Тальовського. Сакральна споруда є пам’яткою архітектури місцевого значення.
