Як архітектура допомагає долати радянську спадщину: литовська архітекторка поділилась досвідом у Львові

Говорили про те, як архітектура впливає на поведінку людей, чому радянська спадщина досі визначає вигляд наших міст та як переосмислення звичних просторів може змінювати суспільство.

Під час зустрічі архітекторка поділилася досвідом реалізації проєктів у Литві, які не лише змінюють міське середовище, а й впливають на ставлення мешканців до власного міста. Йшлося про те, як історія, політичні режими та суспільні цінності відображаються в архітектурі, плануванні вулиць і навіть повсякденних міських звичках.

Один із прикладів — трансформація вулиці Naugarduko у Вільнюсі. Запропонований архітекторкою прототип вуличного парку-ринку започаткував масштабні зміни у підходах до міського планування: колишні радянські транспортні магістралі почали перетворювати на комфортні та активні громадські простори.

Інший проєкт — про переосмислення типового радянського дитячого садка Pelėdžiukas. Завдяки новим архітектурним рішенням вдалося змінити не лише вигляд будівлі, а й підходи до освітнього середовища. Цей досвід згодом вплинув на модернізацію навчальних закладів у Литві та став основою для освітніх курсів у Львові й Таллінні.

«Архітектура — це, насамперед, дія. За 20 років роботи архітекторкою та власного досвіду життя в середовищі радянського модернізму я зрозуміла, наскільки сильно архітектура впливає на наші відчуття, поведінку та взаємодію з простором. Важливо не лише те, як виглядають будівлі та міста, а й те, як ми почуваємося в цьому середовищі та що можемо в ньому змінювати», — зауважила Гілма Теодора Гіліте, литовська архітекторка, дослідниця та співзасновниця архітектурного бюро DO Architects.

Окрему увагу під час лекції приділили роботі з архітектурною спадщиною радянської окупації. Зокрема, архітекторка представила проєкти відновлення історичних будівель, які десятиліттями використовували не за первинним призначенням. Серед них — барокова церква та монастир у Вільнюсі, які протягом 80 років функціонували як в'язниця.

Також архітекторка розповіла про ревіталізацію колишніх промислових територій, зокрема фабрики Lelija, яку перетворюють на технологічний і культурний осередок. Такі проєкти демонструють, як занедбані або закриті для громади території можуть отримати нове життя та стати частиною активного міського середовища.

Водночас зміни, за підходом архітекторки, не обов'язково мають бути масштабними. Відновлення зелених насаджень, облаштування невеликих громадських просторів чи пристосування старих будівель до сучасних потреб також впливають на те, як люди сприймають своє місто та взаємодіють із ним.

Головною темою зустрічі стала відповідальність мешканців за середовище, у якому вони живуть. Адже переосмислення міського простору починається з уміння помічати проблеми та шукати можливості для змін.

Організувала лекцію Харківська школа архітектури.

«Сьогодні ми говоримо про виклики, які наші міста успадкували від радянського минулого, та про те, як працювати з цією складною спадщиною. Зокрема, як „зшивати“ розірвані міські простори, відновлювати зв’язки між ними та створювати нові зв’язки між людьми. Для нас важливо переймати досвід інших країн, переосмислювати власний і шукати нові підходи до розвитку міського середовища», — пояснює Ірина Мацевко, ректорка Харківської школи архітектури.

Довідково

Гілма Теодора Гіліте — литовська архітекторка, дослідниця та співзасновниця архітектурної студії DO ARCHITECTS у Вільнюсі. Працює над проєктами людиноцентричної архітектури, деколонізації міського простору та переосмислення історичної спадщини.

У 2022 році заснувала громадську організацію REBUILD the WONDERFUL, яка працює над розвитком міського середовища та формуванням відчуття приналежності до міста через архітектуру та дизайн. Вісім разів номінована на премію Європейського Союзу в галузі сучасної архітектури імені Міса ван дер Рое.