«Я не хотіла існувати, а хотіла жити»: як львів’яни після 60 підкорюють танцпол
Не просто гурток, а спільнота
У «Джерелі» розвивають напрям активного довголіття для людей старшого віку. Тут можна займатися спортом, співати, вивчати комп’ютерну грамотність та іноземні мови, ходити на пілатес чи скандинавську ходьбу. Від початку цього року такими можливостями вже скористалися понад 300 мешканців Львівської громади.
Танцювальний гурток також з’явився на запит самих людей старшого віку.
«Ми збираємо запити: що було б цікаво цим людям, чим займатися, як розвиватися, можливо, якісь нові знання чи активність отримувати. Так і був створений танцювальний гурток. І, направду, це вже не тільки гурток. Це вже спільнота, спілкування, взаємодія, взаємопідтримка і дружба, яка є дуже важливою для кожного з нас, а в старшому віці, напевно, ще більш особливо», — розповідає керівниця Центру соціальних послуг «Джерело» Зореслава Люльчак.
«Тут всі професіонали. І ви теж будете»
Керівниця танцювального гуртка Юлія Клим добре знає, якими сором’язливими бувають «новачки». Проте підтримка учасників колективу додає впевненості.
«Вони ніби своєю любов’ю і турботою огортають нову людину. Підказують: тут треба так, а тут розвернися ось так. І людина відчуває, ніби прийшла у свою маленьку танцювальну родину», — розповідає Юлія Клим.
З часом, каже керівниця гуртка, в людей не лише додається впевненості, навіть змінюється постава і хода. Вони самостійно повторюють рухи вдома, просять відео з танцями, щоб нічого не забути і не пропускають репетиції.
«Я не хотіла існувати. Я хотіла активно жити»
Євдокія Шовгенюк майже рік займається танцями у «Джерелі». До цього вона багато років працювала в школі. Тож просто сидіти вдома на пенсії не могла.
«Після такої активної роботи в школі сидіти вдома — для мене це вже означає кінець світу. Я подумала, що мені треба десь активно чимось займатися. Колись я п’ять років займалася танцями під час навчання у педагогічному училищі, навіть виступала на телебаченні.
На першому занятті тут, під час репетиції вальсу, коли мені сказали встати, я в моменті мусила якось знайти собі місце і відчула, ніби виходить. Це моє, десь ноги ще пам’ятають танці у підсвідомості», — згадує пані Євдокія.
Зараз гурток відточує вальс і танго. Для виступів учасники самі шукають і готують костюми. Пані Євдокія пошила собі вже два — синій і червоний.
«Де я думала, що мені на старість доведеться ще якісь костюми шити? А для танго я спеціально ходила по всіх магазинах, щоб знайти тканину на костюм.
Коли я виходжу на сцену, відчуваю велике щастя і велике задоволення. Коли людей багато в залі, коли всі дивляться — просто душа літає», — ділиться жінка.
Вона переконана: людям старшого віку важливо не замикатися вдома.
«Коли людина просто виходить у магазин і повертається додому — це існування. А я не хотіла існувати. Я хотіла активно жити, скільки Бог наділив, але так, щоб відчувати задоволення від життя», — говорить вона.
А тим, хто ще вагається, чи спробувати щось нове, радить просто зробити перший крок: «Вставайте з диванів, з тих ліжок і приходьте до нас. Тут кожна людина може вибрати щось для своєї душі».
Прийшла поговорити, а згодом уже вийшла на сцену
Не всі учасники спочатку приходять саме за танцями. Комусь передусім потрібна компанія, можливість поговорити й знайти нових людей.
«Є ті, хто каже: „Я не буду танцювати, я сюди суто заради спілкування“. А потім дивишся — людина вже мимоволі в танці, а згодом уже й на концерті. Вже і сукню собі знайшла, і туфлі підбирає, і повністю вливається в колектив», — розповідає Юлія Клим, керівниця танцювального гуртка.
Костюми — окрема частина життя колективу. Учасниці шукають їх у секонд-хендах, телефонують одна одній, якщо знайшли гарну спідницю чи сукню, діляться тим, що мають удома.
Така згуртованість колективу додає учасникам мотивації до життя.
«Поки людина рухається і до чогось прагне — вона живе»
«Ти розумієш, що потрібно йти на репетицію, бо інакше ти підводиш колектив. І це дуже важливо для здоров’я, бо ми рухаємося. Під музику піднімається настрій, з’являється мотивація до життя — хочеться жити. А поки людина щось робить, рухається, до чогось прагне — вона живе», — каже учасниця гуртка Вікторія Гусєва.
Єдиний чоловік серед танцівниць
Єдиний чоловік у танцювальному гуртку— Юрій Різник. Він любить танці ще з дитинства. У гуртку чоловіка люблять і поважають.
«Зараз я єдиний чоловік у колективі, але вже звик. Чекаємо, можливо, ще охочі чоловіки приєднаються до нас. Мене танці надихають на щось хороше і позитивне в житті», — каже пан Юрій.
Коли мрія чекала десятки років
Для багатьох учасників гуртка танці стали можливістю нарешті зробити те, на що раніше просто не вистачало часу. Після домашніх клопотів, роботи, турботи про сім’ю, дітей та онуків зараз учасники колективу дозволили собі знову подумати про власні бажання.
«Коли діти й онуки приходять на концерти, підтримують своїх мам і бабусь, приносять квіти, цукерки та кажуть: „Моя бабуся найкраща“. Це ніби нова сторінка їхнього життя. Така маленька іскринка, коли вони виходять на сцену і розуміють, що ще на щось здатні, що ще багато чого можуть і що в них усе попереду. У них тоді світяться очі. Це відчуття, що в них хтось повірив, їм дали можливість — і вони можуть», — каже Юлія Клим.
Як долучитися охочим?
Щоб спробувати себе у танцях в колективі «Джерела» достатньо зателефонувати до контакт-центру за номером: 097 400 22 88.
До слова, у жовтні у Львові вперше стартував Місяць людей літнього віку. Масштабна ініціатива для мешканців старшого покоління під назвою «Серце молоде. Роки золоті» має на меті нагадати: поважний вік — це час нових можливостей, відкриттів і радості життя.