Завтра Львів прощається із трьома захисниками
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Береста Володимира поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Шматка Арсена на Сихівському кладовищі, на полі 12, а Стеца Руслана на Голосківськівському кладовищі, на полі 34-В.
Біографічні довідки захисників
Навчався у ліцеї №45 Львівської міської ради, а згодом — у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище харчових технологій».
Проходив строкову військову службу.
Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Щедро».
Зі слів рідних, Арсен був життєрадісною, щирою та позитивною людиною. Вирізнявся доброзичливістю, відкритістю та вмінням підтримати у складну хвилину. Захоплювався кулінарією, любив готувати та цікавився мотоциклами. Був уважним і турботливим братом, надійним другом та вірним побратимом, на якого завжди можна було покластися.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України.
Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
У Арсена Шматка залишилися двоє сестер та родина.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №91 міста Львова. Згодом здобув професію маляра-штукатура у державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва».
Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Володимир був щирим, доброзичливим і турботливим, легко знаходив спільну мову з людьми та завжди був готовий допомогти. Любив кулінарію, а також відпочинок на природі.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі військової частини А5161.
У Володимира Береста залишилися бабуся, тітка та родина.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №49 м. Львова. Згодом здобував професійну освіту в державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».
Працював маляром-штукатуром на приватних підприємствах, а згодом — кур’єром.
Зі слів рідних, Руслан був доброю, щирою, товариською та чуйною людиною. Вирізнявся доброзичливістю, співчутливістю та готовністю прийти на допомогу тим, хто її потребував. Любив відпочивати на природі, захоплювався історією, цікавився автомобілями та із задоволенням займався їх ремонтом. Був відкритим до спілкування, умів вислухати, підтримати та знайти спільну мову з людьми.
У 2025 році став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Запорізькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 1-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Руслана Стеци залишилися батьки, сестра із сім’єю та інші рідні.