На фасадах львівських будинків встановили три інформаційні таблиці юристам-міжнародникам

«Насправді емоції мене переповнюють. Все в світі є взаємопов’язане. Коли сьогодні ви повертаєтесь до Львова – це ми повертаємо Львів для світу. Львів – це діамант, який ще не до кінця відкритий для світу. Наша історія дуже не проста. Але завдяки тим велетням, вашим родичам, ця історія є дуже потужною. Велика подяка Філіпу, він робить неймовірно велику роботу. Це надзвичайно важливо для міста. Ця праця буде мати великий успіх у майбутньому. Я дякую всім, хто сьогодні приїхав з багатьох країн світу. Тільки разом у цей непростий час ми будемо робити наші міста, наші країни, наших людей вільними. Бо тільки вільні люди можуть творити класний, відкритий, сучасний світ», - зазначив під час відкриття таблички міський голова Львова Андрій Садовий.

«Я дякую мерові міста Львова та всім львів’янам за те, що маємо таку честь вшанувати таких видатних особистостей», - зазначив Філіп Сендс, британський юрист, автор світового бестселера «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова».

На вул. Замарстинівській, 21 встановили інформаційну таблицю з метою увіковічення пам’яті юриста-міжнародника, ініціатора Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої ООН у 1948 році, Рафаелю Лемкіну. На вул. Театральній, 6 відкрили інформаційну таблицю юристу-міжнароднику, судді Міжнародного суду ООН, прокурору Нюрнберзького трибуналу Гершу Лаутерпахту. Також, аби увіковічнити пам’ять юриста-міжнародника, професора Гарвардського університету, Університету Джорджії та Університету Джорджа Вашингтона, Луї Б. Сону встановили меморіальну таблицю на вул. А. Гнатюка, 18.

Відкриття меморіальних таблиць вшанує пам’ять про видатних юристів, які свого часу вивчали право у Львівському університеті.

Нагадаємо, 3 листопада, на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради було прийнято відповідне рішення про погодження встановлення інформаційних таблиць Луї Сону, Гершу Лаутерпахту та Рафаелю Лемкіну.

Довідка

Герш Лаутерпахт народився 16 серпня 1897 у м. Жовква у родині торговця лісоматеріалами. У 1910 р. родина Лаутерпахтів переїздить до Львова з метою надання синові можливості отримати добру освіту. 25 липня 1915 р. Г. Лаутерпахт закінчив V гімназію імені Станіслава Жолкевського. У 1915-1919 рр. Г. Лаутерпахт навчався у Львівському університеті. У 1911-1919 рр. Герш Лаутерпахт мешкав у будинку № 6 на вул. Театральній. 1919 р. Г. Лаутерпахт переїхав до Відня, де закінчив розпочату у Львові юридичну освіту. 1921 р. він отримав науковий ступінь доктора права, а 1922 р. доктора політичних наук у Віденському університеті.

1923 р. Г. Лаутерпахт одружився з Рейхел Штайнберг та вийхав до Лондона. Їхній єдиний син Еліху народився в 1928 році. Г. Лаутерпахт навчався, а згодом викладав у Лондонській школі економіки до 1937 року. У 1937 р. його було призначено професором міжнародного права в Кембриджзькому університеті, де викладав аж до 1954 року, доки не був обраний до складу Міжнародного суду. Він був надзвичайно плідний у науковій сфері, зокрема автор восьми монографій, чотирьох курсів лекцій Гаазької академії міжнародного права, численних наукових статей, видавець-редактор 104 томів Щорічника дайджестів і доповідей у справах міжнародного публічного права, головний редактор Британського щорічника міжнародного права. Г. Лаутерпахт був членом Британської академії наук та Інституту міжнародного права, а також почесним доктор університетів різних країн

У 1952—1954 рр. був членом Комісії міжнародного права ООН, а протягом 1955 – 1960 рр. Г. Лаутерпахт був Суддею Міжнародного Суду ООН. За його участю й організаторської ролі приймалися основоположні міжнародно-правові документи в галузі прав людини – Загальна декларація прав людини 1948 p., Європейська конвенція прав людини 1950 p., структуру й основні положення якої він розробив у своїх підготовчих матеріалах, численні конвенції з прав людини у системі ООН. Г. Лаутерпахт був співавтором розробки проекту Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

Важливе історичне значення Г. Лаутерпахта полягає в розробці концепції захисту прав людини та створення терміну «злочини проти людяності», який був закріплений у Статуті Нюрнберзького Трибуналу.

Сер Герш Лаутерпахт помер 8 травня 1960 p.

Рафал Лемкін народився 24 червня 1900 року у с. Безводне (нині – Білорусія). У 1919 р. він поступив на юридичний факультет Ягеллонського університету. Провчившись один рік він у 1921 р. переїхав до Львова, де продовжив вивчати право у Львівському університеті. Серед кількох його адрес у Львові є вул. Замарстинівська 21, де Лаутерпахт проживав у 1923 році. У 1926 році Р. Лемкін отримав у Львівському університеті науковий ступінь доктора права. Свій професійний шлях він розпочав як прокурор Районного суду в Бережанах, а згодом переїхав до Варшави. Був протоколістом у Кодифікаційному комітеті, який працював над уніфікацією законодавства Республіки Польща. Його дедалі більше цікавила проблематика міжнародних злочинів. У жовтні 1933 року Р. Лемкін заочно взяв участь у V Міжнародній конференції з питань уніфікації кримінального законодавства в Мадриді та подав свій реферат, де представив концепцію двох нових злочинів, які повинні бути визнані у міжнародному праві: варварства і вандалізму. Ці концепції проклали шлях до визнання злочину, який ми сьогодні називаємо терміном «геноцид».

У 1939 році Лемкіну вдалося покинути Польщу і після довгої подорожі через Швецію, Радянський Союз, Японію та Канаду в 1941 році він прибув до США. Р. Лемкін оселився в Північній Кароліні, де викладав право в Дюкському університеті. У 1944 році було опублікувано його найвідомішу працю «Правління держав Осі в окупованій Європі», у якій детально описано нацистські злочини в Європі. Це була перша книга, де використано термін «геноцид» (англ. genocide). Це складне слово, утворене з грецького genos, що означає «раса» чи «клан», і латинського суфікса cide, що означає «вбивство».

Лемкін брав участь у нюрнберзьких процесах як радник головного обвинувача Роберта Джексона. Завдяки зусиллям Лемкіна цей термін використали в обвинувальних актах, однак, на його глибоке розчарування, судді не внесли його у вирок. Решту свого життя Рафал Лемкін присвятив боротьбі за заборону геноциду – намірів повністю або частково знищити національну, етнічну або расову групу. Він особисто склав перший проект Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яка врешті була прийнята в 1948 році.

Викладав у Єльській школі права та Рутґерському університеті в Ньюарку й активно лобіював виконання Конвенції. Помер 28 серпня 1959 року в Нью-Йорку.

Луїс Бруно Сон народився 1 березня 1914 р. у Львові, в лікарській сім’ї Ісака і Фридерики Сонів. Вищу освіту Л. Сон здобув закінчивши юридичний факультет Львівського університету у 1935 р. 1932-1935рр, в тому у час навчання він мешкав у будинку №18 на вул. Ягеллонській (сучасна Академіка Гнатюка). Крім юридичної освіти, Л. Сон отримав також підготовку в сфері дипломатії і міжнародних відносин, закінчивши дипломатичні студії, які функціонували на юридичному факультеті Львівського університету в 1930-х рр. Після закінчення університету, Л. Сон продовжував займатися науковою діяльністю. Напередодні початку Другої світової війни у 1939 р., він вирушає з Польщі до США.

У Сполучених Штатах Л. Сон вступає до Гарвардського університету, який закінчує у 1940 р. і отримує ступінь магістра права, а в 1941 р. розпочинає викладацьку роботу в цьому університеті. Наприкінці Другої Світової війни Л. Сон долучається до процесу створення Організації Об’єднаних Націй. Напрацювання, які зробив Л. Сон, згодом лягли в основу спільного документу канадської та американської асоціацій: «Міжнародне право майбутнього: положення, принципи та пропозиції» (англ. International Law of the Future: Postulates, Principles and Proposals), до якого часто зверталися учасники конференції в Сан-Франциско 1945 р.

У 1946 р. Л. Сон отримує місце постійного викладача Гарвардського університету і розпочинає багаторічну та успішну науково-викладацьку кар’єру в американських університетах. Зокрема, у 1961 р. він обійняв посаду професора Гарвардського університету, протягом 1981-1991 рр., був професором Університету Джорджії, а з 1991 р. працював в Університеті Джорджа Вашингтона в столиці США, м. Вашингтон.

Крім того, Л. Сон приділяв значну увагу професійній та громадській діяльності, роблячи великий внесок і в практику міжнародного права. Зокрема,  у 1969-1971 рр. він був радником з міжнародно-правових питань Державного департаменту США в адміністрації президента Р. Ніксона, а у 1974-1982 рр. входив до складу делегації США на конференції ООН з морського права, а також представляв інтереси США у двох справах в Міжнародному суді ООН. Авторитет Л. Сона був дуже високим і він обирався головою Американського товариства міжнародного права (1988-1990) та секції міжнародного права Американської асоціації правників (1992-1993).

Луїс Бруно Сон помер 7 червня 2006 р. у Вашингтоні, США.