Українські на німецькі реставратори по каменю спільно працюють над відновлення цоколя колишнього монастиря вірменських бенедиктинок

  • 24.07.2017, 13:24
  • Ганна П’єх
У рамках проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова», молоді реставратори каменю з України та Німеччини спільно працюють над відновленням цоколя колишнього монастиря вірменських бенедиктином на вул. Лесі Українки, 10.

фото Олександр Мазуренко

«Це проект обміну каменярами і скульпторами по каменю між Німеччиною і Україною. Молоді люди з цих країн мають можливість працювати на одному об’єкті в плані реставрації каменів цоколю. Хочу наголосити, що тут об’єднано багато різних цілей. Звичайно, що першочергово ми займаємося реставрацією, наданням відповідних знань, проводимо тренінги і семінари. Однак, маємо тут ще аспект міжкультурного обміну. Тут формуються дружні зв’язки, пізнаються наші держави, пізнаються культури», - розповів Юрген Лембке, керівник проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова».

У проекті зі сторони Німеччини задіяні учні-ремісники, які отримують фах каменяра, зі сторони України - студенти з коледжу Івана Труша.

«Як німецька, так і українська сторони отримують найбільшу користь від практичних занять. Таким чином ми виконуємо не лише ремонт будівель, а й проводимо тренінги для обох сторін проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова».

У період радянського союзу, впродовж цілих десятиліть про профільовані каменярські прилади забули. Внаслідок цього зникла реміснича професія каменяра. І ми, на основі роботи GIZ, намагаємось відродити правильне використання профінструменту та відродити професію каменяра», - наголосив Дірк Брюггеманн-Булгаков, реставратор каменю, експерт GIZ.

Нагадаємо, у 2016 році розпочалися роботи з реставрації фасадів будинку на вул. Лесі Українки, 10 - колишній монастир вірменських бенедиктинок. Реставрацію каменя цоколя виконують українські і німецькі фахівці за проектом «Муніципальний розвиток і оновлення старої частини Львова» (GIZ) та у співпраці з фондом Евенгарда Шьока. З міського бюджету на реставрацію трьох фасадів виділено близько 1,2 млн. грн. Виконує роботи ПП «Ренесанс». Завершення реставраційних робіт планують у 2017 р.

Довідка

Будинок на вулиці Лесі Українки, 10 - монастирський будинок, споруджений у 1682 р., на сьогодні архітектурно примикає до ансамблю Вірменського катедрального собору. Будівництво монастиря розпочалося у другій половині XVII ст., після того, як у Львові з’явились вірмено-католицькі монахині.

Приміщенню не щастило у плані вогнестійкості. У 1748 р. відбулась пожежа, яка завдала монастиреві шкоди. Наступна нищівна пожежа спалахнула у вірменському кварталі 1778 р., і монастирські приміщення реконструювали у 1779 р.

Монастир вірменських бенедиктинок зафіксовано у податкових книгах 1767 р., де зустрічаємо інформацію про те, що його фасад мав 53 лікті у довжину. Тут також діяла школа.

У 1872 р. знову спалахнула пожежа, яка почалась у монастирській школі. Монастир відбудували у 1873 р. Роботи виконувалися під керівництвом Е. Кьолера. Саме тоді будівля набула сучасного вигляду. Після ІІ Світової війни монастир ліквідували а в його приміщеннях розмістили науково-реставраційні майстерні.

Будівля збудована з цегли. У плані вона прямокутної форми, видовжена з заходу на схід, із внутрішнім подвір’ям, триповерхова, з підвалом. У західній частині, будинок з’єднаний галереєю з Вірменським собором, а головний вхід до будинку влаштований у південно-східній частині. У плануванні виражена поширена на той час схема розподілу приміщень в монастирі. Келії та навчальні кімнати розташовані вздовж коридорів. Адміністративні, господарські кімнати – у західній частині.

Зараз у будинку розташовані реставраційні майстерні Національного музею ім. .А. Шептицького.