Для Центру ментального здоров'я UNBROKEN та модульного містечка «Маріяполіс» зібрали книги для облаштування бібліотеки
«Допоможемо зробити невеличку бібліотеку у центрі UNBROKEN для людей, які проходять там реабілітацію. Щоб вони мали великий вибір нових українських книжок, які читатимуть на дозвіллі. А також передамо книги у модульне містечко «Маріяполіс», де проживають здебільшого матері з дітьми. Відтак вони будуть мати власні мінібібілотеки», - пояснила Емма Антонюк головну ціль розмови з Катериною Кіт-Садовою.
Відтак, упродовж майже двох годин співрозмовниці говорили про мистецтво, ідентичність, потребу в самореалізації і бути собою. А також про соціальну роботу Катерини Кіт-Садової у центрі UNBROKEN. Зокрема Емму Антонюк цікавило, що нового для себе вдалося досвідчити пані Катерині, працюючи з ветеранами.
«Наші ветерани - це класні і прості люди, але так, у них є щось особливе. До прикладу, цього тижня до нас приходила драматургиня, яка читає лекції у театрі ветеранів, вчить писати п’єси, створює театральні постановки. Ми сіли в коло, нас було десь 10 осіб. Вона почала читати п’єсу. А потім каже: «Передаємо п’єсу один одному і читаємо».
Серед учасників нашої групи був один чоловік, у якого порушена розмова і йому важко говорити. А я сиджу і потерпаю, що коли до нього дійде черга, щоб він не зніяковів, щоб не почував себе незручно. І що відбулося. Цей чоловік починає читати, а я дивлюся на решту інших хлопців, а вони спокійно все слухають, терпеливо чекають поки він складе букву до букви, слово до слова. І я побачила, яке у них благородство в середині. Це те, про що кажуть «побратимство», підтримка один одного. І виявляється, що таке ставлення один до одного у цих хлопців відбувається не лише на полі бою, вони цим прошиті, і так ставляться один до одного всюди. Бог дає їм той дар поваги і підтримки, який складно описати словами.
Схожий випадок був сьогодні на біговому напівмарафоні, коли був «Забіг підтримки». Дивлюся, пан Андрій, який приїхав на кріслі колісному, встає, бо має вже протез, і починає йти разом з менторкою Вікторією. У неї теж ампутована одна нога. Відтак вони йдуть дуже поволі. І тут біля нас їде Владислав на автоматичному кріслі колісному. Він легко міг натиснути кнопку більшої швидкості і нас усіх обігнати. Але, ні. Владислав зупинився і їхав поволі разом з Андрієм і Вікторією. А я кажу йому, що це круто, що він зупинився. А він так легко і без патетики, каже: «Ми ж побратими». І це дуже зворушливо.
Тому, ми маємо брати з них приклад, і бути людяними, мати емпатію і ставитися до інших так, як би хотіли, щоб ставилися до нас. Треба просто любити. І цього вчать ветерани», - поділилася враженнями Катерина Кіт-Садова, соціальна працівниця центру UNBROKEN, дружина мера Львова.
Нагадаємо, вчора з нагоди Дня міста у дворику Ратуші відбулась публічна зустріч із дисидентом, політв'язнем часів СРСР, правозахисником, публіцистом, релігієзнавцем, громадським діячем і Почесним громадянином Львова Мирославом Мариновичем. Модерувала розмову теж Емма Антонюк.
