«Директор ліфта»: ветерани вже рік грають виставу, яку створили під час реабілітації

Робота над «Директором ліфта» розпочалася понад рік тому. Спочатку до створення п’єси долучилося більше учасників, а згодом сформувалася основна команда з трьох авторів. Поступово текст перетворився на повноцінну виставу, яку сьогодні продовжують грати для глядачів.

«Але рік, як ми вже так прицільно приступили до написання п'єси, яка врешті мала би перерости у виставу. І ми цього досягли, і тішимося з цього», — розповідають у театрі.

Особливість «Театру Незламних» у тому, що його склад постійно змінюється. Адже до центру UNBROKEN ветерани та військові приїжджають на реабілітацію на різний період — хтось перебуває тут кілька місяців, хтось пів року чи рік. Тому вистава теж розвивається разом з її учасниками. За час роботи над виставою через неї пройшли близько 30–35 людей.

«Ця вистава фактично як живий організм, тому що вона весь час оновлюється — і акторським складом, і самим наповненням. За той час, поки ми ставили цю п’єсу, у нас, наприклад, з’явився новий виконавець ролі коня. Спочатку цього персонажа навіть не було в задумі. Але наші репетиції, цей спосіб зустрічей і спілкування, завжди мають таку властивість — оновлюватися, набувати нових форм», — розповіла соціальна працівниця UNBROKEN та учасниця «Театру Незламних» Катерина Кіт-Садова.

За словами учасників театру, від прем’єри вистави у квітні, її зіграли вже майже 10 разів. Зала щоразу була заповнена, а відгуки глядачів — позитивні. Окрім показів у Львові, «Директор ліфта» також представили на фестивалі «Перших п’єс» театрів ветеранів у Києві.

За час роботи над виставою через неї пройшли близько 30–35 людей.

«Часом буває так, що ми хвилюємося, чи прийдуть люди, чи буде їм цікаво. Але ця вистава особлива, бо вона про життя хлопців, які проходять реабілітацію в UNBROKEN.

Наприклад, нещодавно на виставу прийшов чоловік, який лише кілька днів перебував у реабілітаційному центрі. Після вистави він сказав: „Я і сміявся, але я і плакав“. Це трагікомедія, де важливі речі подані у легкій формі.

З одного боку, тут є моменти, які викликають сміх, адже хлопці через сміх, крізь сльози, не хочуть здаватися. Це їхній спосіб залишатися незламними — переводити все у сміх. А з іншого боку, є дуже чутливі моменти, де, звісно, виступають сльози, бо через них передаються справді глибокі речі», — зазначила Катерина Кіт-Садова.

«Театр Незламних» є частиною напряму «Терапія мистецтвом» екосистеми UNBROKEN. Це проєкт, у межах якого військові, які проходять реабілітацію, створюють п’єси у співпраці з професійними драматургами, а згодом разом із режисерами втілюють їх на сцені, виконуючи ролі самі.

У репертуарі театру вже є дві вистави. Окрім «Директора ліфта», трупа показує «Сам на сам» Михайла Фатєєва (режисер — Олег Онещак).

«Знаєте, театр тут не є самоціллю. Метою є, в першу чергу, створити простір, де ми можемо бути одне з одним, перетинатися військові з цивільними, пізнавати одне одного більше, пізнавати самих себе. Тому що насправді театр як творчий ресурс, він відкриває дуже багато прихованих, чи в силу якихось культурних речей, чи в силу виховання, чи в силу того, що людина була на війні і вона консервує в собі якісь творчі моменти. Воно дає можливість відкриватися більше на творчість, на те, що в тебе було, а ти не знав про це, якісь творчі можливості, уподобання. Це кожного разу розмови про мистецтво і про важливість творчості, про важливість мистецтва.

І вже якщо на початку, коли ми хлопців запрошували взяти участь у виконанні тих чи інших, чи написанні п'єс, чи виконанні ролей, то вони не знали, для чого це і що таке мистецтво. То тепер вони самі кажуть, що мовою мистецтва можна багато більше висловити, не в буквальному сенсі, а творчим методом», — розповіла Катерина Кіт-Садова.

Мета «Театру Незламних» — допомогти учасникам відкритися до нового досвіду, якіснішого спілкування, власного творчого потенціалу та нових можливостей після поранення і реабілітації.