Львів у скульптурах: митці пояснили, що стоїть за їхніми роботами у рамках Тижня скульптури
Зокрема скульптор Володимир Семків, автор тимчасової інсталяції «Бульбашка» перед Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької, пояснив, що локацію обрали не випадково — у різні часи на цьому місці колись стояли різні монументальні символи: польська кінна статуя короля Яна III Собеського, пам’ятний знак на честь Адольфа Гітлера та пам’ятник Леніну. Тож “Бульбашка” це роздум про природу та тимчасовість монументальних символів.
«Сьогодні на цій площі немає жодного монумента. Вся монументальна пропаганда — це бульбашка: рано чи пізно тоталітарні режими втрачають силу й зникають. Тому — це «Бульбашка», символ крихкості й тимчасовості. Металева рука, яка тримає рожеву бульбашку символізує ілюзію. Ми всі живемо в ілюзіях, у своїх бульбашках. Це щось дуже крихке, але водночас ми міцно за це тримаємося», — ділиться Володимир Семків.
11 мініскульптур автора вже встановлені у різних локаціях Львова — зокрема, на площі Коліївщини, біля Оперного театру та пам’ятника Івану Федоровичу, ще 4 будуть встановлені до кінця листопада.
«Я хотів створити своєрідну інтелектуальну гру з містом — щоб людина зупинилася, подумала, відчула. Усі скульптури я робив відповідно до місця, де їх розміщував — щоб між ними і простором виникав діалог», — зазначив він.
До прикладу, на місці сучасної площі Коліївщини колись був єврейський квартал, а там, де зараз фонтан — криниця, до якої львів’яни приходили набирати воду. Саме тому Денис Шиманський створив двох людей, які прийшли із глечиками по воду, вони спілкуються між собою як приятелі, розповідають про плани на день чи обмінюються думками. “Для мене це асоціюється з рутиною, однак не в негативному контексті. Я хотів показати, що рутина — це про стабільність, коли ти бережеш енергію. Таке просте спілкування двох людей біля криниці — це про обмін досвідом, інформацією. Нам братує тої простої рутини сьогодні”- зазначає митець.
«Люди звикли бачити символи — пам’ятники визначним постатям чи на честь певних подій. Але творча робота може бути різною. Митець має право висловлюватися у публічному просторі»,— зазначає Павло Гудімов.
За його словами, у Львові є великий запит на сучасну скульптуру. Нині більшість творів зосереджена у центральній частині міста, однак жителі різних районів також звертаються з проханнями створити мистецькі об’єкти у своїх громадах. Водночас, додає Гудімов, поки що бракує і скульпторів, і меценатів, аби задовольнити всі ці потреби. «Важливо займатися цим системно. Наситити місто мистецтвом за один день неможливо, — підсумовує він.
«Люди звикли бачити у місті лише пам’ятники. Але мистецтво може бути іншим — живим, сміливим, неоднозначним. Ми хочемо, щоб Львів став майданчиком для цього діалогу», — підсумував Гудімов.
Перегдлянути екскурсію можна на фейсбук сторінці Львівської міської ради.
Ідея створити Тиждень скульптури виникла ще у 2022 році в «Я Галерея» під час виставки «Нова львівська скульптура». Тоді професор Академії мистецтв Орест Голубець запропонував, щоб хоча б раз на рік Львів присвячував цілий тиждень саме скульптурі. Так виникла ініціатива, яку підтримала Академія мистецтв. У старих майстернях тоді відбулася перша виставка «Хаос» під кураторством Павла Гудімова.
Відтоді фестиваль зростав. 2023 року з’явився масштабний проєкт «Старе і нове / нове і старе» у Палаці мистецтв та «Скульптурний маршрут» із колекції Юрія Сташківа, а 2024-го тема «Слід пам’яті» поєднала музеї, галереї та скансен.
2025 року Тиждень скульптури має назву «Діалоги». Головний проєкт — «Гліптотека» — проходить у нового партнера фестивалю, Львівської політехніки.
Фото Романа Балука