Муніципальний мистецький центр кличе подивитись на випадковості та монохроми Тіберія Сільваші

Кураторки Катя Сита та Ксенія Фокіна, продовжуючи розкриття граней живописної практики Тіберія Сільваші через серію робіт «Випадковості», вважають, що його твори, незалежно від їх розміру та матеріалу, завжди є свідченням тяглості процесу живопису. Вони позбавлені образів чи будь-яких натяків і вимагають від глядача цілковитого зосередження на собі.

Як живописець Тіберій Сільваші працює з об’єктами, де діяльність живописця не закінчується картиною, не обмежується в просторі. На думку кураторок, вирощує живопис, нашаровуючи колір за кольором олійну фарбу, під монохромом залишаються інші кольори та текстури, що утворюють внутрішню структуру твору, стаючи невидимим, але відчутним для глядача.

Його роботи та нескінченні пошуки знаходяться на межі схожості з алхімічним процесом. І як результат – глядач повинен мати певний бекґраунд для можливості відчути досвід тонкої та освіченої людини, філософа, що стоїть за створенням цих робіт.

Біографічна довідка

Тіберій Сільваші – видатний живописець та абстракціоніст, представник «Нової хвилі». Народився 13 червня 1947 року у місті Мукачево, Закарпатська область.

Брав уроки в ужгородського художника Золтана Степановича Баконі.

У 1962 – 66 роках навчався у республіканській художній школі імені Т. Шевченка у Києві.

З 1965 по 1972 роки навчався у Київському державному художньому інституті (нині НАОМА). На другому курсі його з п’яти студентів відібрала до себе на курс Тетяна Яблонська.

Молодий митець деякий час заробляв діафільмами на студії хронікально-документальних фільмів.

1978 році опублікував маніфест хронореалізму, де значилося, що предметом дослідження мистецтва в живописі для нього є час.

З 1978 року Тіберій Сільваші – член спілки художників України. Митець захопився абстрактним мистецтвом, але в радянські часи не міг виставляти свої «формалістичні» твори – їх не брали на офіційні виставки, й митець перебував тимчасово в «андеграунді».

З 1988 – 1992р. був членом управління спілки художників.

На організованих Тіберієм седнівських пленерах, народилася група, яка надалі стала ядром «Живописного заповідника». Це творче об‘єднання, засноване у 1991 у Києві. Ядром групи стали митці — Тиберій Сільваші (ідеолог об‘єднання), Марко Гейко, Олександр Животков, Микола Кривенко, Анатолій Криволап. Основою для об’єднання став «неоформалізм».

Вже у 1992 році Тіберій Сільваші стає одним із засновників мистецької групи «Паркомуна» та «Живописний заповідник». Теоретичний аспект діяльності живописця збільшується, і формується визначення «теоретик кольоропису».

У 1995 отримав нагороду «Художник року» та стипендію від муніципалітету Мюнхена.

Був куратором для проєктів «Ненаративність» (1996 р.) та «Бієнале нефігуративного живопису» (1998 р.) на міжнародному артфестивалі.

Був членом групи «Альянс22» .

Мав близько 50 персональних виставок.

З 2022 року є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Картини Сільваші зберігаються у музеях та приватних колекціях Європи та США.