Репертуар Театру Курбаса на грудень
Репертуар на грудень
· 1, 17 та 30 грудня
«Мольєр. Анатомія» (деталі про цю виставу будуть відомі згодом).
· 2 грудня
«Захар Беркут» – утопія на три дії за повістю Івана Франка.
Вистава створена на основі повісті Івана Франка про боротьбу Тухольців проти нашестя монголів ще у ХІІІ столітті, сьогодні інтерпретована театром на сучасних реаліях життя. В основі сюжету переплітаються боротьба за волю тоді й сьогодні, самоідентифікація українського народу та єдність. А також шлях до Перемоги через силу рідної землі та любов до неї.
· 3 грудня
«Формули екстази» – поєднання віршів Богдана Ігоря Антонича з лемківськими піснями.
Для Театру Курбаса вистави за поезією давно стали візитівкою. Актори тонко інтерпретують поетичні тексти та доповнюють їх музикою Лисенка, Баха, лемківськими народними піснями творять особливу атмосферу.
Вистава «Формули екстази» є композицією поезії і музики. Живописні і сюрреалістичні вірші Антонича, відомого львівського поета 30-х років ХХ ст., звертаються до тем природи, любові, ваги мистецтва, минущості життя.
· 6 та 29 грудня
«Амнезія, або Маленькі подружні злочини» – тренінг акторської імпровізації за п’єсою Еріка-Еммануеля Шмітта.
Театр – це кожного разу інша історія. Навіть, якщо історія та сама. Вона викликає імпровізацію, аби залишатися живою.
Імпровізація у цьому випадку – це і намагання максимально розімкнути структуру, рамки сюжету. Це жива історія не лише персонажів, але й її творців: акторів, режисера, автора. Це історія, розвиток якої передбачити неможливо.
· 8 та 9 грудня
«Перехресні стежки» – постановка за повістю Івана Франка.
Ці «Перехресні стежки» не про любов, а, швидше, про втрату цілісності, яку й намагаються склеїти різні герої (кожен на свій лад), а також режисер. Це вистава-кросворд зі своєю системою знаків і потребою в тому глядачеві, який заглиблений у світ Франка.
· 10 грудня
«Благодарний Еродій» – чудний глум за філософськими текстами Григорія Сковороди.
В одному із найвідоміших діалогів Григорія Сковороди мавпа Пишек і лелека Еродій розмислюють про вдячність як запоруку життєвої радості і внутрішнього спокою людини. У виставі філософські тексти переплітаються з образами картин Босха, що присутні у костюмах і проекціях. Це одна із візуально найкрасивіших вистав театру, що має давню історію, адже перша редакція «Благодарного Еродія» з’явилася в театрі ще у 1993 році і стала однією із знакових у новітній історії українського театру.
· 12 грудня
«Горизонти Курбаса. Перформативне читання» (презентація проєкту, деталі згодом)
· 13 грудня
«Лісова пісня» – три коляди про кохання та життя за п’єсою Лесі Українки.
У режисерській інтерпретації Андрія Приходька «Лісова пісня» стає історією не однієї жінки, а цілої нації. У трьох діях вистави постають різні періоди української історії: від початку ХХ століття (що став рубежем, останнім спалахом української національної традиції та ідентичності, яка виражалася в побуті, одязі, піснях, традиціях) до радянських часів і сучасності, яка несе гіркий спадок минулого.
Від часу прем’єри у 2011 році «Лісову пісню» називають однією з найкращих український вистав останнього десятиліття. Драматична історія, що стосується і торкає кожного, незмінно зворушує і надихає глядачів, а віртуозне виконання автентичних українських пісень щоразу викликає захоплення.
· 15 грудня
«Королева краси» – трагікомедія з нотками чорного гумору за п’єсою Мартіна МакДонаха.
Ця водночас жахлива й комічна історія ірландського драматурга МакДонаха про домашню тиранію і насильство за задумом авторів вистави потребувала відчуття герметичності у її сценічному вирішенні. Стосунки старої капризної матері та немолодої дочки, яка вимушена її доглядати, глядач має роздивлятися мало не впритул, як через збільшувальне скло. Саме задля цього на авансцені змонтовано проекційний апарат, який є своєрідним персонажем – camera obscura, що безпристрасно фіксує на екрані зацикленість життя та нездійсненність мрій героїв. Режисер у тандемі з художником точно відчули непобутову природу цього твору й перетворили «Королеву краси» у справжню фантасмагорію й театральний бурлеск.
· 16 грудня
«Пастка розуму» – психологічний екстремальний трилер.
Марк Стайлер прибуває до експериментальної лікарні для божевільних Феарфілдс з ціллю взяти інтерв’ю у серійного вбивці Істермена для своєї нової книги. Коли Істермен і Стайлер зустрічаються, виявляється, що двох чоловіків пов`язує трохи більше, ніж просто бажання письменника оприлюднити історії вбивці…
· 20 грудня
«Чекаючи на Ґодо» – трагікомедія за Семюелем Бекетом.
День за днем повторюється: настає ранок, день, ніч і так щодня. Вони чекають – біля дерева, на поляні, в театрі, в світі, нашому небездоганному світі. Герої поринають та занурюють присутніх у світ Бекетівського абсурду. Чи нашого абсурду? Ця п’єса про акторів. А їхня гра чи забавляння деякими речима призвела таки до результату – до нового очікування на нового Ґодо.
· 22 грудня
«Марко Проклятий, або Східна легенда» – драматична симфонія за поезією Василя Стуса.
Ця вистава-молитва. У «Маркові Проклятому» явлено театр, якщо можна так сказати, екологічно чисто, без всіляких електронно-технологічних замінників і модних добавок, без соціальної заангажованості.
· 23 грудня
«Апокрифи» – притча за Лесею Українкою.
Вистава-притча про людські пристрасті, вірність, зраду, фанатизм, ланцюг іпостасей людського духу, кожна ланка якого – самооцінка сама по собі, а разом вони утворюють багатошаровий поліфонічний твір.
· 27 грудня
«Ножі в курях, або Спадок мірошника» – трагічне на одну дію за п’єсою Девіда Ґарровера.
Режисера Володимира Кучинського давно захоплює містична світобудова театру, його хвилює ритуальна традиція такого театру. Однак у британській драмі режисера більше спокушає природа суто людських проявів, взаємин, метаморфоз. Відсторонившись від бажання "розпатрати курятину" (розчленувати цю п'єсу гострим режисерським тесаком), постановник залишає для себе єдино важливий формат – театр на килимку.
Показ всіх вистав починаються о 18:00. Квитки можна придбати за покликанням https://kurbas.lviv.ua/uk/calendar або в касі театру (каса працює в дні вистав з 16:00 до 18:00).