Те, що десятиліттями зберігали в архівах: у Львові відкрили виставку «ЛНАМ: розархівація» (відео)
Як розповів ректор Львівської національної академії мистецтв Василь Косів, ідея виставки виникла з потреби по-новому подивитися на історію Академії, зокрема на період її заснування у 1946 році.
«Ідея з'явилася від таких певних циклів. Кожен календарний рік, який закінчується на 1 або на 6, ми маємо такий поштовх — а давайте святкувати ювілей академії, давайте святкувати 60-, 65-, 75-ліття… І щоразу, коли святкували, то, бувало, виникало запитання: а що ж таке, той 1946 рік? Це ж сталінський час, час жахливих і трагічних подій. Це — десант комуністів, які приїжджають сюди і гноблять місцевих, вчать їх, як правильно користуватися соціалістичним реалізмом. І щоразу це якесь чорно-біле. Або ти весь конформіст і весь у цьому святкуванні, або кажеш: ні, нам треба обрізати цю історію, забути й виключити все це.
Мені здається, що вже минуло стільки часу, що сьогодні ми достатньо дорослі, щоб показати все — щоб розархівуватися і показати різні документи», — розповів Василь Косів.
Особливістю виставки є те, що в експозиції представлені, зокрема, дипломні роботи студентів. Серед них роботи Івана Марчука, Любомира Медвідя та інших митців, які згодом стали відомими. Поруч із роботами можна побачити дипломні записки, у яких студенти пояснювали, як і чому створювали свої твори.
Виставка також показує, як Академія мистецтв була присутня у просторі Львова. Зокрема, тут представлені матеріали, пов’язані з кафе «Під левом», яке свого часу працювало на площі Ринок, 21.
Проректор з науково-педагогічної роботи ЛНАМ, кандидат мистецтвознавства та куратор виставки Тарас Лесів зазначив, що історія художньо-промислової освіти у Львові значно давніша за саму Академію, засновану у 1946 році. Її коріння сягає середини ХІХ століття.
Під час роботи над виставкою дослідники знайшли в архівах Відня документи, які свідчать про давні традиції художньо-промислової освіти у Львові.
«Виставка присвячена історії Академії мистецтва в її такій, можна сказати, довшій протяжності. Нашим роком заснування є 1946 рік. Проте художньо-промислова освіта у Львові існувала довше — її коріння сягають середини 19 століття. Навіть у межах цієї виставки нам вдалося віднайти в архівах Відня багато документів, які свідчать про те, що ця художньо-промислова освіта вже має давні традиції», — розповів Тарас Лесів.
Експозиція складається з двох залів. Один присвячений тому, як Академія входила у міський простір. Другий — як Академія впливала на побут людей.
«Тут ми бачимо твори, які були реалізовані. Наприклад, дипломна робота відомого митця Ярослава Музики. Деякі твори реалізовані, але з часом вони зазнавали змін. Наприклад, можна згадати про один із випусків Академії мистецтв — 1965 року. Це був феноменальний курс, де навчалися Любомир Медвідь, Андрій Бокотей, Петро Маркович, Богдан Галицький. Всі вони в один момент проєктували кафе, з ними також працював Іван Марчук. Цього кафе вже немає — воно називалося „Під левом“ на площі Ринок, 21», — пояснює Тарас Лесів.
Директорка КУ «Інститут стратегії культури» Юлія Хомчин розповіла, що нині нема практики архівувати явища.
«Ми не маємо практик архівування явищ, процесів. І це викликано потребою встигнути зафіксувати, встигнути мислити, зафіксувати у правді і історичному моменті, моменті війни. У випадку з Академією мистецтв це розархівація», — зазначила Юлія Хомчин.
До створення виставки долучилася команда Львівського муніципального мистецького центру. Директорка центру, культурологиня та співкураторка виставки Ляна Мицько розповіла, що Муніципальний мистецький центр та Академія мистецтв є давніми партнерами.
«Студенти тих часів володіли прекрасною технікою роботи зі склом, з керамікою. Це виглядає так, наче це професійні роботи з заводу, а насправді це — одиничні копії, створені студентами як дипломні роботи. Насправді, це просто фантастика, і це надихає», — додала Ляна Мицько.
Виставка «ЛНАМ: розархівація» триватиме два місяці. Організатори зазначають, що нинішня експозиція є лише першою частиною більшого дослідження, адже у фондах Академії зберігається значно більше матеріалів, які ще належить опрацювати та представити широкій аудиторії.