У дворику Ратуші говорили про місто і його культуру: від вирощування лози до львівського мамонта
У фокусі розмови у внутрішньому дворику Ратуші — культура як основа ціннісних змін, а Львів як середовище інновацій та трансформацій.
«Коли ми зараз говоримо про Львів в колі людей, яким не байдуже, часто підіймаються питання, пов’язані з певними наслідками великої роботи. Йдеться про волонтерський рух, екосистему UNBROKEN, нові сенси, які починають набирати свою вагу. Хотілося б поговорити про те, що призвело до того, що Львів має чим відповісти на ці виклики, які є сьогодні. Що є в коріннях, основі, передумовах та причинах причин. І, звісно, коли ми про це говоримо, то хочемо чи ні, ми говоримо про культуру», — каже Денис Блощинський.
Вахтанг Кебуладзе пояснює поняття «культура» та «цивілізація», які походять з різних вимірів життя. Слово «культура», пов’язано з оброблянням ріллі, культивуванням і плеканням рослин, а «цивілізація» — описує триб життя вільних містян, який поширився свого часу всією територією сучасної України, що докорінно відрізняє нас від нашого ворога, присутність в наших містах системи права.
«На перший погляд, це поняття, які протистоять одне одному. З одного боку — сільськогосподарська культура, плекання землі, а з іншого боку — життя у вільних містах. Натомість, як на мене, ці два виміри людського життя дуже щільно переплетені. І Львів, і територія довкола Львова дуже яскраво це показують.
У Львові на фестивалі вина я питав багатьох, де вони вирощують лозу. І вони кажуть, що тут поруч є виноградники навколо Львова. Для мене наявність лози — це дуже важлива історія, тому що лоза повільна, як і культура. Лоза дає виноград лише на 3−5 рік, з якого можна отримати гарне вино. І тут це є. Культура, яка породжується довгим плеканням, і цивілізація, яка пов’язана насамперед з тим, що люди відчувають себе вільними і солідарними в певній спільноті», — пояснює Вахтанг Кебуладзе.
На думку ветерана та письменника Артура Дроня культура — це розповідь, один великий наратив, в який впродовж століть люди вносять свою часточку. Культура об’єднує нинішній Львів та Львів сторічної чи двохсотрічної давнини.
«Місто через свою культуру може говорити, воно розповідає само про себе. В нас щодня стоять стелли з розповідями про захисників, яких в цей день хоронять. Це наша культура пам’яті і пошанування. Це для нас дуже важливо. Біля міськради пов’язано безліч біло-чорних прапорців — символ надії та очікування людей, які зараз в полоні», — підкреслив Артур Дронь.
Про Львів, який став майданчиком для розповідей та історій людей з Маріуполя, говорила його уродженка Алевтина Швецова.
«Про культуру я говорю через призму проєктів, які присвячені боротьбі українців і українок в російсько-українській війні. Ми говоримо про оборону Маріуполя, міста, яке в повному оточенні утримувало ворога впродовж 86 днів. Однією з найболючіших виставок у Львові був проєкт „Азов — янголи Маріуполя“. Це 250 портретів загиблих оборонців міста, які розташовувались в нашому просторі „Маріуполь Reborn“. І до цього простору щодня з усієї України приїжджали родини, мами, які своїм боргом вважають відвідати фото сина в іншому місті. Це для мене культура. І це для мене про культуру Львова, тому що видимість Маріуполя визнана. Я можу бути тут пліч о пліч і, не всі, можливо, але хтось приймає голос людей з тимчасово окупованих територій і дає цьому голосу гучності», — розповіла журналістка.
«Ми сьогодні багато говорили про різні досвіди, які зустрічаються, перетинаються, а також про наше рідне місто Львів, про культуру і про нову мову людяності, яка виникає на межі перетину краси цих досвідів. Дуже важливо піднімати тему культури, яка не є елементом суміжного декору, естетичною прикрасою чи додатком до чогось, імпульсивним відвідуванням театрів, музеїв чи інших культурних інституцій. Це те, що відбувається щовечора на нашій кухні під час розмов. Це ті взаємини, які ми формуємо, і це те, що робить нас людьми і відрізняє нас. Тож нам важливо говорити про цих людей, їхні досвіди і красу цих досвідів», — зазначила Марта Бешлей.
Зазначимо, подія поєднала інтелектуальний і художній виміри та стала прелюдією до поетично-музичного перформансу від мистецького об’єднання «Хвиля» — символічного продовження розмови у формі поезії та звуку.
В місті провели церемонію нагородження відзнакою «Почесний знак Святого Юрія» (посмертно) львівських Захисників та Захисниць України.
А також провели благодійний напівмарафон зі збором коштів для спортивної реабілітації ветеранів та пацієнтів центру UNBROKEN.
