У Львові презентують виставу про жінок, які зберігають голоси полонених і зниклих безвісти

Постдраму «За межею…» створено у співпраці режисерки, військовослужбовиці та психологині Галини Стричак і Львівського академічного обласного театру ляльок. В її основі – п’єса «Та, що тримає надію», написана на основі понад вісімдесяти свідчень жінок, рідні яких (чоловіки, сини, тати та брати) проходили службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Данила Галицького та зникли безвісти або перебувають у полоні.

Як розповідають організатори, мета виставки — показати, що ці голоси існують у стані безчасся — між останнім дзвінком і можливою звісткою, між присутністю і відсутністю, між вірою і втомою. Вистава відмовляється від традиційної фабули, адже досвід очікування не має чіткої структури. Тут свідчення стають дією, а проговорення – єдиним способом не дозволити зникненню стати остаточним.

Режисерське рішення перетворює індивідуальні переживання на колективний акт пам’яті. Героїні наважуються вийти у публічний простір, переступаючи власну тишу й страх, щоб зберегти присутність тих, кого немає поруч. Їхня поява на сцені — не реконструкція подій, а жест спротиву забуттю.

Сценографія художниці Оксани Шпакович вибудувана з восьми дзеркальних конструкцій, що формують лабіринт відображень – простір, де кожна історія множиться й знаходить відгук в іншій. Світлове рішення Євгена Петрова та музика композитора Миколи Хшановського створюють середовище крихкої рівноваги між тишею і напругою, між очікуванням і пам’яттю.