9-річний Михайлик, який втратив ніжку у боротьбі з агресивною формою раку, блискавично рухається до своєї мрії – знову ходити без милиць. Він вже отримав протез та опановує ходьбу у дитячій лікарні святого Миколая Першого медоб’єднання Львова, спеціалісти якої майже два роки борються за життя та здоров’я маленького пацієнта.
Одну із найагресивніших форм раку серед дітей – остеосаркому, у Михайлика Палія з Івано-Франківщини виявили два роки тому, коли хлопчику було 7 років. Пухлина вразила стегнову кістку на лівій нозі. Перші 6 курсів хімії Михайлику провели в Івано-Франківській дитячій обласній клінічній лікарні. Хлопчик важко переносив терапію, а пухлина на неї не реагувала. Тож хвороба і далі прогресувала.
Єдиним шансом на порятунок дитини була ампутація всієї ураженої остеосаркомою кінцівки. Далі у боротьбу за Михайлика вступила мультидисциплінарна команда спеціалістів дитячої лікарні святого Миколая: онкогематологи, хірурги, протезисти, фізичні терапевти та психологи.
Операція з ампутації лівої ніжки тривала чотири години. А вже за кілька днів Михайлик, за підтримки фізичного терапевта та з допомогою милиць, зробив свої перші кроки. Його бажання ходити перевершило найоптимістичніші сподівання спеціалістів. І це попри те, що після ампутації дитину ще довго мучили фантомні болі у ніжці, якої вже не було.
Одночасно хлопчик продовжував приймати хіміотерапію. Михайлик дуже хотів робити все як інші діти – бігати, стрибати, знову ходити до школи. Він самотужки навчився їздити на велосипеді без однієї ноги. На милицях прислуговував на церковній службі. І навіть приміряв на себе професію рятувальника – провів один день з івано-франківськими ДСНСниками. А за півтори року після ампутації збулася ще одна мрія Михайлика – стати на обидві ніжки.
У майстерні протезування Першого медоб’єднання Львова йому виготовили штучну кінцівку і нині хлопчик наполегливо опановує ходьбу на ній. Ось що розповідає про успіхи пацієнта його фізичний терапевт Максим Тибінка: «В нього немає страху до падіння. І через це ми за два тижні досягли максимального результату, на який я сподівався лише за 4 тижні після протезування».
Понад усе Михайлик мріє бути здоровим і ходити до школи – без милиць.
