Дочка стала доноркою стовбурових клітин для мами

45-річна Наталія Дзісяк з Тернополя — одна з 2−3 людей на мільйон. Саме у такої кількості пацієнтів щороку діагностують цю рідкісну недугу. Ще у лютому Наталія перенесла вірусне захворювання, і її імунна система дала збій. З'явилася сильна слабкість, а шкіра стала неприродно блідою. Жінка вирішила здати аналізи. Так лікарі діагностували у Наталії апластичну анемію — рідкісне та надзвичайно небезпечне захворювання крові, за якого кістковий мозок геть перестає виробляти найважливіші типи клітин крові: еритроцити, лейкоцити та тромбоцити.

«Мені сказали, що моя кров пуста. Першою думкою було: чому саме я? Я багато плакала, але все ж повірила, що Бог і лікарі допоможуть мені», — розповідає Наталія, яку після постановки діагнозу тернопільські медики скерували у Лікарню Святого Пантелеймона Першого медоб'єднання Львова.

«За показами пацієнтці була необхідна трансплантація кісткового мозку, однак найбільшою проблемою став пошук донора. Донор мав би мати сумісність 10/10 або 9/10. Серед міжнародних реєстрів знайшовся донор, але на нього треба було чекати місяці. Ми ж не могли стільки чекати, адже стан Наталії стрімко погіршувався, в неї вже було грибкове ураження печінки, її організм практично не мав імунітету, і навіть звичайна вірусна хвороба могла стати смертельною», — каже завідувачка відділення трансплантації кісткового мозку Лікарні Святого Пантелеймона Соломія Глуховська.

Доноркою вирішила стати дочка пацієнтки, 19-річна Катерина, яка дуже боялася втратити маму. Їхня сумісність становить лише 50%. Втім лікарі вирішили все ж ризикнути, бо інших шляхів для порятунку пацієнтки не залишалося.

Таке рішення — про проведення трансплантації кісткового мозку із сумісністю в 50% — медики лікарні св. Пантелеймона у Львові ухвалили вже втретє. І кожного разу — це вибір між втратою пацієнта та єдиним, хоча й невисоким, шансом на порятунок.

Наталію підготували до трансплантації. Спершу вона пройшла курс хіміотерапії. Паралельно лікарі виконали стимуляцію та забір донорських клітин кісткового мозку у дочки пацієнтки. І останній та найважливіший етап — це сама алогенна гаплоідентична трансплантація кісткового мозку. Її виконали методом звичайної інфузії, що подібний до переливання крові.

А далі — найскладніше. Це перебудова імунної системи після пересадки. У цей період головним завданням медиків було не допустити, аби донорські клітини почали атакувати організм реципієнтки. Будь-яка вірусна або ж бактеріальна інфекція могла вбити Наталію, тому майже 3 тижні після операції вона перебувала в спеціально облаштованій ізольованій палаті.

Нині минув уже місяць після пересадки стовбурових клітин. Наталію виписують додому. Вона безмежно вдячна лікарям та Богові за порятунок. І звісно — донечці, яка радіє, що допомогла мамі впоратися з небезпечною недугою: «Я дуже щаслива, що нарешті бачу усмішку мами — її так давно не було».