Медики лікарні св. Миколая врятували 2-річну доньку захисника, яка 3 тижні не могла дихати самостійно

Все почалося на початку зими. Софійка занедужала і з високою температурою потрапила до Центру педіатрії лікарні святого Миколая. Під пильним наглядом лікарок Ірини Бережної та Олени Бортик дитина впродовж 5 днів була на кисневій підтримці.

А потім їй різко стало гірше. Лихоманка і критично низька сатурація — насиченість крові киснем. Софійка почала синіти та опинилася на межі життя і смерті. Рятували її спеціалісти відділення інтенсивної терапії та анестезіології. Їм вдалося реанімувати дитину, але її стан залишався критичним: дихальна і серцево-судинна недостатність ІІІ і II ступеня відповідно. Не допоміг покращити стан Софійки навіть ШВЛ — апарат штучної вентиляції легень.

«Мені сказали, що надія є. Але шанс, що вона виживе — один з мільйона. Мені дозволяли навідуватись до донечки в реанімацію. Якби не рішення підʼєднати Софійку до апарату, не знаю чим би все закінчилось», — розповідає мама Софійки Олеся.

Дитину екстрено підʼєднували до ЕКМО (апарату екстракорпоральної мембранної оксигенації). А це — ціла хірургічна процедура. Її виконали кардіохірурги Олександр Ячнік та Андрій Пилипець разом із перфузіологом Ключиком та анестезіологами Юрієм Пурським та Яремою Безніском. Операція пройшла вдало і апарат запрацював. ЕКМО насичував кров киснем поза тілом Софійки та повертав назад у кровообіг. І так тривало цілих 19 днів.

«Апарат ЕКМО застосовується саме у критичних, загрозливих для життя дитини станах. Стан Софійки був настільки важким, що нам знадобилося аж практично три тижні, аби відвернути лихо», — розповідає анестезіолог та лікар Софійки Юрій Пурський.

«У перші три дні, коли нашу донечку тільки перевели в реанімацію, тата відпустили з військової частини до нас. Впродовж усього наступного місяця, поки Софійка боролася за життя, він був постійно на звʼязку. Тому я фіксувала будь-які зміни. Знімала на відео косички, які донечці заплітали медсестри, мить, коли вперше розплющила оченята, перші кроки. Після пережитого зараз ми мріємо тільки про одне — зустрітися сімʼєю і обійняти тата», — розповідає мама дівчинки.

Загалом у стінах лікарні Софійка провела 71 день. Тривала нестача кисню та неможливість рухатися вимагали втручання фізичного терапевта. Світлана Кузьмич ще в реанімації почала працювати з тоді ще непритомною Софійкою. А коли дівчинка розплющила оченята, фізична терапевтка вчила її тримати голівку та сидіти. Нині, хоч і з болем та підтримкою, дитина вже робить свої перші кроки після хвороби і продовжує реабілітацію: як в лікарні, так і вдома — з мамою. Також Софійка навідується до педіатрів та неврологів.

Навесні Софійці виповнилося 3 рочки. І відсвяткувала їх крихітка вже вдома. Можливість рятувати життя діток завдяки ЕКМО-апарату у лікарні святого Миколая зʼявилася завдяки DAHW Deutsche Lepra- und Tuberkulosehilfe e.V.