Перейти до основного контенту
22°
Ясно
16 липня 2026
Четвер
22°
Мінлива хмарність
Вдень
27°
Ясно
Вночі
17°
Похмуро
17 липня 2026
П'ятниця
23°
Мінлива хмарність
Вдень
27°
Мінлива хмарність
Вночі
19°
Ясно
18 липня 2026
Субота
22°
Дощ, Мінлива хмарність
Вдень
26°
Похмуро
Вночі
21°
Мінлива хмарність
19 липня 2026
Неділя
17°
Дощ, Похмуро
Вдень
18°
Дощ, Похмуро
Вночі
18°
Дощ
20 липня 2026
Понеділок
16°
Мінлива хмарність
Вдень
23°
Похмуро
Вночі
14°
Ясно
21 липня 2026
Вівторок
15°
Мінлива хмарність
Вдень
19°
Мінлива хмарність
Вночі
11°
Ясно

Мріє якнайшвидше опанувати протез: в центрі UNBROKEN допомагають відновитись воїну, який втратив ногу на фронті

19 лютого 2026, 09:50
Пресслужба ЛМР
27-річний захисник В’ячеслав Каспрович, який втратив на війні праву ногу, прагне якнайшвидше опанувати протез та після завершення реабілітації у центрі UNBROKEN — знову повернутися на фронт. Захисник уже опанував ходьбу на тимчасовому протезі.
Захисник В’ячеслав сидить на медичній кушетці у реабілітаційному залі, на правій нозі у нього – тимчасовий протез: вище коліна є чорний бандаж, а сам протез має металеву конструкцію з рожевим покриттям у верхній частині. Захисник одягнений у чорно-сіру футболку й сірі шорти; на руках – татуювання, а на зап’ясті – годинник. Він сидить рівно, дивиться в камеру зі спокійним та злегка усміхненим виразом обличчя. Позаду – стіна з колекцією нашивок різних військових бригад
Захисник В’ячеслав сидить на медичній кушетці у реабілітаційному залі, на правій нозі у нього – тимчасовий протез: вище коліна є чорний бандаж, а сам протез має металеву конструкцію з рожевим покриттям у верхній частині. Захисник одягнений у чорно-сіру футболку й сірі шорти; на руках – татуювання, а на зап’ясті – годинник. Він сидить рівно, дивиться в камеру зі спокійним та злегка усміхненим виразом обличчя. Позаду – стіна з колекцією нашивок різних військових бригад

В’ячеслав з Кривого Рогу в армії з 19-ти років — служив за контрактом у штурмовому батальйоні. Якось до них привезли на навчання курсантів. Так молодий боєць і зустрів свою майбутню дружину — закохався у курсантку Олександру. А за рік, рівно за місяць до повномасштабного вторгнення, звільнився зі служби і думав, що вже не повернеться на фронт.

Коли почалася велика війна, В’ячеслав одразу мобілізувався. Потрапив до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, де став командиром взводу. Олександра ж тим часом служила у 55-й окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ», тож бачилися закохані нечасто. А у 2023-му, після двох років зустрічань, вирішили побратися, після чого кожен повернувся до служби у своїх підрозділах.

У вересні 2025-го, під час виходу взводу В’ячеслава із Покровська, командир не помітив у траві вибуховий пристрій і наступив на нього.

«Такий вибух був поряд, але я ще стояв. Думав, що воно десь поряд вдарило, бо це шок і ти не відчуваєш цього. Намагався далі йти, але вже не було чим. Мізинець відразу відпав, пацани його назад примотали і казали, що може щось і вийде», — згадує захисник.

Однак, справа була не лише в мізинці — розірвана стопа, переломи, пошкоджені м'які тканини. Ще на етапі евакуації В’ячеслав зрозумів, що, ймовірно, втратить праву ногу.

Перші кілька днів після поранення боєць перебував у Дніпрі, куди до нього зі служби і примчала дружина. Ногу ж захисникові ампутувати вже у Києві. А звідти відправили на реабілітацію до Львова — у центр UNBROKEN.

В’ячеслав — вмотивований та наполегливий пацієнт. Активно займається з фізичним терапевтом і вже опанував ходьбу на тимчасовому протезі. Запевняє, що амптуацію сприймає спокійно, бо має побратима, який теж втратив ногу і служить на протезі далі.

«Я бачив, що він активний, ходить, їздить — і все у нього добре. Тому я в нього все розпитав. Не закінчується життя на цьому», — каже В’ячеслав.

Нині пацієнт чекає вже на постійний протез і теж, як і його побратим, планує продовжити службу. Не тому, що йому подобається воювати, а тому, що мусить захищати. Як і за місяць до початку великої війни, В’ячеслав так само мріє про цивільне подружнє життя зі своєю Олександрою.

«Нас підтримує віра в те, що війна колись закінчиться і ми будемо жити разом. І поки дітей в нас немає, але ми плануємо хоча б одну — доцю, наприклад», — з усмішкою і вірою в перемогу каже захисник.

Нагадаємо, від початку повномасштабної війни Львів перетворився на гуманітарний хаб, через який мільйони українців рятувалися і рятуються від війни. У квітні 2023 року тут відкрили центр НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) — унікальне місце, де дорослі та діти, які постраждали від російської агресії, отримують комплексну медичну допомогу. Це реконструктивна хірургія, ортопедія і протезування. Постраждалим не лише встановлюють протези — тут їх виготовляють. Також поранені отримують фізичну, психологічну і психосоціальну реабілітацію та відновлення у супроводі фахівців. Всю допомогу пацієнтам надають безкоштовно.

Центр протезування та ортезування міжнародного рівня, площею 1000 квадратів, відкрили у травні 2024 року на базі центру UNBROKEN за підтримки уряду Німеччини. Окрім виготовлення і встановлення протезів, тут також навчають майбутніх протезистів.

Також в межах екосистеми UNBROKEN відкрили перший в Україні Центр допомоги українцям, які зазнали тортур або пережили важкі моральні травми внаслідок війни. Тут немає жодних звичних палат, жодної лікарняної атмосфери — лише затишні кімнати, тепло лікарів і простори для арттерапії — від гончарної до художньої майстерні, а також сучасні методи терапії та морального відновлення